_pictogram.svg.png)
Підопічні Гарія Єґіазарова, в цілому, відіграли оптимістично, а ось дві команди Уґіса Крастіньша залишили неоднозначні враження
Міжнародний турнір «Кубок Незалежності-2019», що відбувся у Запоріжжі, став вирішальним етапом підготовки до Чемпіонату Європи для жіночої збірної України, і проміжним – для чоловічої. І, звісно ж, дуже корисним, за що слід окремо подякувати його організаторам – Міністерству у справах молоді та спорту і ГО ФВУ. Наставники обох наших команд отримали чудову можливість перевірити готовність і спроможності своїх підопічних в ігрових «іспитах» на міжнародному рівні, і тепер для них головне – зробити з усього правильні висновки…
Перший змагальний день «Кубка Незалежності-2019» видався досить цікавим. Спочатку на майданчик красеня Палацу спорту «Юність» вийшли чоловічі Збірні Україна-1 та Україна-2. Як ми вже повідомляли, через неявку збірної Індії наставнику нашої національної команди Уґісу Крастіньшу довелося розділити своїх підопічних на два рівноцінних за своїми складами колективи. До першого увійшли ліберо Горден Брова, зв’язуючий Володимир Ковальчук, догравальники Ян Єрещенко і Тимофій Полуян, діагональні Володимир Тевкун і Юрій Томин та центральні блокуючі Дмитро Терьоменко і Максим Дрозд. До другого – ліберо Денис Фомін, зв’язуючі – Владислав Діденко і Дмитро Шломін, догравальники Олег Плотницький і Олег Шевченко, діагональний Дмитро Вієцький та центральні блокуючі Юрій Семенюк і Олександр Гладенко.
Ось вони і зійшлися у матчі-відкритті «Кубка Незалежності-2019». Проте, хоч як дивно, у кожному із сетів невеличка перевага неодмінно була на боці волейболістів України-2, і протистояння завершилося їхньою перемогою – 3:0 (25:20, 25:18, 25:22).
У короткому післяматчевому коментарі Уґіс Крастіньш не став вдаватися у детальні подробиці матчу, однак чітко наголосив, що він став для нього дуже корисним з точки зору усвідомлення кількох важливих речей.
А потім між собою зіграли вже наші землячки-волейболістки. Попри часту ротацію дівчат Збірної України та впертий і, моментами, досить якісний опір спортсменок місцевої «Орбіти-ЗНУ-ЗОДЮСШ», в цілому перевага «синьо-жовтих» очікувано виявилася переконливою – 3:0 (25:17, 25:14, 25:16). Втім, здається, до дій деяких із своїх підопічних у наставника збірниць Гарія Єґіазарова були певні запитання.
Нарешті, у третьому поєдинку дня зійшлися жіночі збірні Білорусі та Естонії. Естонки розпочали розважливіше – 25:20, однак надалі білоруски віднайшли можливість помітно додати і наступні три сети завершили на власну користь – 25:21, 25:23, 25:21. Тож у підсумку – 3:1.
Другий змагальний день достроково визначив головного лауреата чоловічої частини змагань. Ним стала Збірна України-2, яка у принциповому протистоянні виявилася сильнішою за національну команду Білорусі. Принциповому, оскільки останнім часом білоруси встигли «насолити» нашим хлопцям неодноразово. Зокрема, у 2017 році на міжнародному турнірі в Івано-Франківську виграли у підопічних Уґіса Крастіньша вирішальний двобій, а цьогоріч на змаганнях престижної «Золотої Євроліги» відібрали в них єдину путівку до «Фіналу чотирьох». Отже, поквитатися було за що.
Щоправда, оскільки 16 кандидатів до 14 найкращих, яким незабаром випаде честь захищати кольори нашої країни на Чемпіонаті Європи, були розбиті на два рівноцінних колективи, то нині білорусам протистояли не всі справді найсильніші українські волейболісти. Однак майстерність, наполегливість, сила волі і жага до перемоги представників України-2 свою справу таки зробили.
Наші, образно кажучи, довго запрягали, припускаючись численних помилок, і їхні суперники користалися ними досить вправно. Особливо Артур Удріс і Владислав Давискіба. Саме їхні удари у кульмінаційні моменти стартової партії стали вирішальними – 25:22. Проте надалі Олег Плотницький і компанія помітно додали в усіх аспектах гри і почали перехоплювати ініціативу. Й хоча білоруси «пручалися» відчайдушно, Україна-2 таки заробила сетбол. І тут Угіс Крастіньш випустив на подачу Дмитра Шломіна, що стало для опонентів великим сюрпризом. Як і те, що після його удару м’яч перечепився за верхній край сітки та буквально перевалився на чужу половину. Але, хоч як там було, табло висвітило 25:23, рахунок став рівним – 1:1, і цей момент, склалося враження, в усьому поєдинку вийшов переломним.
У третій партії Олег Плотницький та Дмитро Вієцький подарували, на жаль, малочисельним глядачам справжнє задоволення від точних гарматних «пострілів», на блоках і першим темпом феєрили Юрій Семенюк та Олександр Гладенко (другий із них взагалі вразив продуктивним універсалізмом), грамотно і креативно розпасовував Владислав Діденко, своєчасно допомагав влучними ударами Олег Шевченко, а ліберо Денис Фомін залишив у грі з два десятки «мертвих», здавалося б, м’ячів. І якби не прикрі помилки, яких таки вистачало (причому іноді вони траплялися серійно, що дозволяло суперникам короткочасно вириватися вперед), загальне враження від дій наших хлопців, ймовірно, було би вдвічі приємнішим. А так Артур Удріс і його партнери небезнадійно чіплялися за свої шанси, постійно зберігаючи інтригу. Та все ж кінцівки третього й четвертого сетів підопічні Уґіса Крастіньша відіграли значно розважливіше, що й зумовило їхній успіх – 25:21, 25:20 і загалом – 3:1. Першу частину «боргу» білорусам було повернуто! Другу ж частину, за сподіваннями вболівальників, мала повернути вже Збірна України-1.
Своєрідно долучитися до повернення того самого «боргу» отримала можливість й жіноча збірна України. Щоправда, другого ігрового дня команда Білорусі без особливих труднощів довела свою перевагу над місцевою «Орбітою-ЗНУ-ЗОДЮСШ» - 3:0 (25:13, 25:18, 25:16), тоді як підопічним Гарія Єґіазарова довелося добряче попотіти у протистоянні з волейболістками Естонії – 3:1 (29:27, 25:17, 22:25, 25:20). Причиною тому стали певні проблеми на прийомі, лише ситуативна вдала гра на блоках і, моментами, недостатнє взаєморозуміння між зв’язуючими та основними бомбардирами. Виручив вищий індивідуальний клас окремих виконавиць та, все ж таки, краща загальна зібраність у кульмінаційні моменти.
Ну й, нарешті, заключний змагальний день «Кубка Незалежності-2019» ознаменувався подвійним протистоянням збірних України та Білорусі – чоловічих та жіночих. Звісно, наші вболівальники сподівалися на подвійний же успіх. Однак не так сталося, як гадалося…
На ділі виявилося, що команда Україна-1 (щоправда, за відсутності Володимира Тевкуна, у якого виникли певні проблеми зі здоров’ям, а тому й за умови мінімальної ротації) була аж ніяк не готова демонструвати волейбол того ґатунку, який раніше продемонструвала команда Україна-2. Помилки на прийомі у неї почалися від самого початку, і саме вони зумовили очевидну нервозність зв’язуючого Ковальчука. Відповідно, той частенько розпасовував партнерам аж ніяк не «цукерочки», і в такі моменти суперники без особливих труднощів «чохлили» атаки Єрещенка, Томина і Полуяна. Якщо ж до цього додати, що просто неприпустиму кількість подач наші волейболісти спрямовували в сітку та за лицьову лінію, то білорусам насправді було абсолютно неважко втримувати надійний очковий запас у кожній з партій. Лише в середині третьої наші хлопці спромоглися видати шикарний за якістю колективних дій відрізок, який змусив понервувати вже опонентів. Проте Єрещенко і компанія як раптово «спалахнули», так само раптово і «згасли», тож збірна Білорусі досить легко довела справу до загальної перемоги – 3:0 (25:19, 25:18, 25:19).
Натомість у жіночому протистоянні українок та білорусок картина спостерігалася з точністю до навпаки. Підопічні Гарія Єґіазарова помітно перевершували суперниць абсолютно у всіх компонентах гри. Основні бомбардири Олеся Рихлюк, Анна Степанюк і Карина Денисова, а також в’юнка Ірина Трушкіна та інтуїтивна Світлана Дорсман, використовуючи розважливі передачі Олександри Перетятько, без особливих складнощів обводили блоки суперниць, а ліберо Анастасія Карасьова налагодила надійний колективний прийом. Коли ж на початку другої партії на подачі Денисової збірна України здобула 11 очок поспіль (а сама Денисова видала при цьому п’ять ейсів!), стало ясно, що наші дівчата свого вже не віддадуть. Так воно й сталося: 3:0 (25:18, 25:14, 25:22) – і українська команда закономірно забезпечила собі головний приз турніру.
У заключному матчі турніру волейболістки збірної Естонії перемогли підопічних Ірини Комісарової з «Орбіти-ЗНУ-ЗОДЮСШ» - 3:1 (21:25, 25:9, 25:20, 25:15).
А далі відбулася урочиста церемонія нагородження, де персональні призи отримали й найкращі гравці чоловічого та жіночого турнірів. У представників сильної статі відзнаку MVP одержав білорус Павло Куклінський, у слабкої – естонка Лііс Кулерканн.
Залишається додати, що 20 серпня підопічні Гарія Єґіазарова проведуть ще один спаринг із волейболістками Естонії і наступного дня вирушать до польського міста Лодзь, де відіграють матчі групового етапу континентальної першості. А ось Уґіс Крастіньш та його хлопці продовжать підготовку у Запоріжжі, після чого 29-31 серпня візьмуть участь у міжнародному турнірі в Македонії за участю національної команди цієї країни, а також Бельгії та Болгарії.
Прес-служба ГО ФВУ.
