_pictogram.svg.png)
Нашій збірній зовсім трішечки не вистачило досвіду і фарту, щоби сенсаційно вибороти путівку до півфіналу
…«Чудова команда, хороші гравці!», - саме так після матчу охарактеризував збірну України Урош Ковачич. При цьому справжній «злий геній» у складі сербської збірної, один із справжніх її лідерів аж ніяк не відбував номер лояльності по відношенню до підопічних Угіса Крастіньша, а говорив цілком відверто. Але разом із тим він зауважив, що жодної миті не переставав вірити у загальний успіх своєї команди. Навіть у скрутні моменти другої партії, після якої рахунок цілком міг стати 2:0 на користь «синьо-жовтих». І, на превеликий жаль, Ковачич не помилився…
ЧВЕРТЬФІНАЛ
СЕРБІЯ – УКРАЇНА – 3:2
(21:25, 25:23, 25:22, 19:25, 15:9)
Сербія: Подрашчанін (4), Йовович (1), Ковачевич (21), Лісінац (8), Атанасьєвич (24), Петрич (12); Пекович (л), Майсторович (л), Івович, Лубурич, Околич. Тренер – Слободан КОВАЧ.
Україна: Терьоменко (8), Діденко (2), Плотницький (9), Семенюк (12), Вієцький (17), Єрещенко (18); Брова (л), Томин. Тренер – Угіс КРАСТІНЬШ.
Тривалість матчу: 126 хв. (27+28+30+25+16).
Судді: Мезоффі (Угорщина), Добрєв (Болгарія).
Кращі гравці (за версією ФВУ): Анастасьєвич – Єрещенко.
24 вересня. Антверпен. Sportpaleis. 1650 глядачів.
Що ж, нинішня континентальна першість для чоловічої збірної України завершилася. Першість, яка відкрила волейбольній Європі абсолютно нову нашу національну команду – амбіційну, дисципліновану, достатньо врівноважену психологічно, тактично й технічно витриману і, головне, потенційно напрочуд перспективну. За підсумками змагань вона посіла п’яте місце – хіба ж хто реально мріяв про можливість подібного ще напередодні чемпіонату?! Але сталося саме так і, більше того, цілком реально українські волейболісти могли дотягнутися й до путівки у півфінал. Трішечки не вистачило досвіду, настирливості й зухвалості, а ще, певною мірою, справжнього спортивного фарту. Інакше, в разі перемоги України над грізною Сербією, сенсаційність цього результату однозначно «переплюнула» б навіть феєричну поразку потужної Росії (діючого, на той момент чемпіона Європи!) від куди скромнішої Словенії. Однак, не вийшло…
Вдаватися до детальних подробиць цього напрочуд захопливого й непередбачуваного протистояння, певно, нема сенсу, оскільки може вийти справжня поема. Тим більше, завдяки зусиллям Федерації волейболу України, всі виступи нашої збірної в прямих ефірах показували одразу два національних телеканали, тож, так би мовити, хто справді хотів подивитися – той подивився. І цей матч не став винятком.
Єдине, що дійсно варто зауважити – у кінцівці другої партії свідомість досить виразно почало атакувати передчуття такого собі «бельгійського дежа в’ю». Тобто, очікування, що за рахунку 21:17 «синьо-жовті» таки примудряться віддати цей сет суперникам, а потім фактично без варіантів віддадуть і сет наступний. Натомість, дивовижним чином знову загравши у напрочуд якісний та раціональний волейбол, візьмуть своє у четвертій партії та на тай-брейку. І, хоч як дивно, майже так воно й сталося. Майже, оскільки кінцівочка, все ж таки, втілилася у реальність за абсолютно протилежним сценарієм. Можливо, через те, що нинішня збірна Сербії, все ж таки, помітно переважає загалом команду Бельгії. А, можливо, причина успіху «трикольорових» криється якраз в тому, що висловив на початку цього тексту Урош Ковачич. І, незалежно ні від чого, він та його партнери (насамперед – геніальний бомбардир Александар Атанасьєвич) самовіддано продовжували працювати на позитивний кінцевий результат. Тому, хоч як там було, але пречудова «українська казочка» на цьому чемпіонаті все ж добігла завершення на стадії 1/4 фіналу. Проте це, безсумнівно, теж величезний успіх!
Звісно, можна скільки завгодно розпилятися про недосконалість в українців у кульмінаційні моменти подач чи прийому, передач зв’язуючого чи блоків. Так, подібні зауваження матимуть певну рацію. Та чи варто, як-то кажуть, вимахувати кулаками після сутички? І хіба не варто переключити увагу на абсолютно інше. А саме – на значимість цього неймовірно високого результату чоловічої збірної України, який увінчав неймовірно ж складний шлях до нього. Від того самого моменту, як керівництво ФВУ та латиський спеціаліст Угіс Крастіньш запалали в унісон спільною мрією. А далі разом робили все залежне від себе (і навіть більше!), щоби фактично новостворена команда поступово (для багатьох навіть зовсім непомітно), проте неодмінно робила важливі кроки для свого становлення, зміцнення, зростання, монолітності та, нарешті, отого феєричного «вибуху», що стався на ЧЄ-2019. Найбільше ж в усьому цьому радує, що є чітке усвідомлення певних недоліків у власній грі. Тобто, є ще недорозкритий потенціал, є шляхи до подальшого прогресу, який у найближчій перспективі цілком реально може поставити нашу збірну в один ряд із визнаними континентальними волейбольними лідерами.
Але разом із тим має бути чітке усвідомлення й того, що самими лише потугами ФВУ зробити це об’єктивно неможливо. Має бути стабільна й надійна підтримка на державному рівні, а також з боку тих фінансових установ чи окремих персон, які спроможні надавати посильну допомогу. Як крилато висловився Угіс Крастіньш під час поєдинку 1/8 фіналу проти Бельгії: «По одному точно не вийде, а ось всі разом – зможемо!» Тож дуже хочеться вірити, що до нових успіхів та злетів українська збірна крокуватиме вже в тісній компанії справжніх і вірних друзів!
Ну, а наприкінці давайте щиро подякуємо всім наших гравцям та тренерському штабу за ті неповторні історичні два тижні, протягом яких збірна України у чудовому стилі піднімала реноме і авторитет вітчизняного волейболу до небувалих раніше вершин! Вами справді можна пишатися!
Результати інших матчів 1/4 фіналу:
Словенія – Росія - 3:1 (25:23, 25:22, 21:25, 25:21)
Польща – Німеччина - 3:0 (25:19, 25:21, 25:18)
Франція – Італія - 3:0 (25:16, 27:25, 25:14)
Пари 1/2 фіналу виглядають так:
Польща – Словенія (26 вересня у Любляні)
Франція – Сербія (27 вересня у Парижі)
Фінальний поєдинок та матч за бронзові нагороди відбудуться 29 вересня у Парижі.
Прес-служба ГО ФВУ
