_pictogram.svg.png)
Пропонуємо вашій увазі матеріал популярного сайту volleybalnews.ru про харківський «Локомотив». В статті під назвою «Харькoff» автор згадує найяскравіші події у житті «залізничників» упродовж трьох сезонів виступів, виділяє особистостей…
Український клуб у Суперлізі грав неповних три сезони. Не сумніваємося, що він до нас ще приєднається, про що говорять як перша волейбольні особи в самому Харкові, так і президент ВФВ Станіслав Шевченко, - оптимістично зазначається на початку матеріалу. А поки давайте згадаємо, що вдавав із себе «Локомотив».
Отже, харків"яни провели за три сезони в Росії 63 матчі ( 49 - у регулярці, 10 - в плей-офф і 4 - в Кубку Росії 2011 року). Здобули 22 перемоги, зазнали 41 поразки. Зіграли рівно 250 партій (різниця виграних /програних: 100-150).
26 раз матчі з їх участю закінчувалися в чотирьох сетах, 21 разів - в трьох і 16 раз підопічні Філіппова грали тай-брейки (8 перемог, 8 поразок).
Найчастіше «залізничники» грали з московським і краснодарським «Динамо» - по 8 разів. Над краснодарцями «Локомотив» здобув лише одну перемогу в сезоні-2011/12, зазнав 7 досить чутливих поразок. Московське «Динамо» українці обігравали двічі - у поточному і минулому сезонах, з однаковим рахунком 3:2.
Всього ж харків"яни зіграли з 18-ма командами Суперліги і виграли хоча б раз у 14 -ти . Нескореними залишилися «Тюмень» (всього - 1 гра), «Зеніт -Казань » (1), « Газпром- Югра» (1) і «Локомотив» з Новосибірська (2).
Матчі клуб проводив у Палаці спорту «Локомотив» імені Георгія Кірпи (місткість - 5000 глядачів).
Згідно зі статистичними звітами «Волейсервісу» за три сезони за команду зіграло 24 гравця:
2 ліберо - Денис Фомін і Філіп Гармаш;
6 зв"язуючих - Дмитро Сторожилов, Володимир Ковальчук, Сергій Гуменюк, Лукас Кампа, Франк Депестель і Георгі Братоєв;
5 діагональних - Сергій Тютлін, Юрій Томін, Мілош Чулафіч, Леван Каландадзе і Андрій Адамець;
5 центральних - Микола Рудницький, Дмитро Теременко, Вадим Лихошерстов, Максим Дрозд та Костянтин Рябуха;
6 доігровщіків - Володимир Татаринцев, Євген Капаєв, Ян Єрещенко, Володимир Іванов, Ігор Антонюк та Сергій Капелусь.
Весь цей час команду очолював Юрій Іванович Філіппов.
Перший сезон (2011/2012) - 7 підсумкове місце.
Першу перемогу команда здобула у першому ж своєму матчі, 1 жовтня 2011 року в Мінську, здолавши «Строїтєль» (3:1). У тому сезоні «Локомотив» зіграв відразу в шести турнірах: у Відкритому Чемпіонаті Росії (4 місце в Західній зоні), в Кубку Росії (виліт в півфінальному етапі), в Кубку ЄКВ (де програв у 1/16 фіналу майбутньому володарю трофею, московському «Динамо»), в Кубку Виклику (виліт в чвертьфіналі ), а також здобув підсумкові перемоги в чемпіонаті і Кубку України. Варто відзначити, що капітан команди Володимир Татаринцев грав за збірну Заходу в «Матчі всіх зірок Суперліги». Навесні в нашому чемпіонаті Харків дістався чвертьфіналу плей-офф, в першому раунді пройшовши «Факел». В якійсь мірі це був сенсаційний результат. Усі матчі тієї серії закінчилися з однаковим рахунком 3:1. Спочатку «Локомотив» переміг вдома, потім програв у Новому Уренгої і маючи перевагу свого поля здобув перемогу в третьому і самому-самому вирішальному матчі. Харків"яни поступилися в стартовому сеті 22:25, проте потім з цим же рахунком 25:22 виграли три партії поспіль і пройшли в наступний раунд, де потрапили під московське « Динамо», яке шансів не залишило. У серії до двох перемог українці змогли взяти лише один сет. Поразка відправило їх до плей-офф за 5 місце, в якому в серії вже до трьох перемог блискуче відіграло інше « Динамо» - краснодарське . Незважаючи на те, що Харків мав перевагу свого поля, підопічні Юрія Маричева двічі перемогли в гостях 3:1 і з цим же рахунком завершили третій матч серії в Краснодарі.
Другий сезон (2012/2013) - виліт в 1/8 фіналу і 11 місце
У своєму другому сезоні харків"яни також змогли вийти в плей- офф, посівши у загальній таблиці за підсумками регулярного чемпіонату 12 місце. Суперником на першій стадії став уфимський «Урал», у серії до двох перемог, без проблем впорався з харків"янами, які через травми Сергія Тютліна були не в кращому настрої. Мали кадрові проблеми «залізничники» і по ходу сезону. Так у грудні команду покинув бельгійський зв’язуючий Франк Депестель і на допомогу з Бєлгорода був висланий німецький пасуючий Лукас Кампа. Не поліпшивши торішнє досягнення в чемпіонаті Росії, «Локомотив» зумів показати свій найкращий в історії результат в Кубку ЄКВ - вихід у півфінал (програш турецькому «Халкбанку»).
Третій сезон (2013/2014) - зняття із змагань
«Локомотив» перед стартом сезону зумів в цілому зберегти боєздатний склад, проте втратив свого супердіагонального, головного забійника ліги минулого сезону Сергія Тютліна. Так Харків перетворився на донора для російських клубів Суперліги - талановитий українець став другим легіонером у московському «Динамо». Але втрата ключового гравця не сильно позначилася на результатах команди - клуб з України так і залишився міцним горішком в нашій Суперлізі, зумівши здобути ряд красивих перемог, у тому числі, і над новим клубом Тютліна. Однак за підсумками 13 турів, займаючи місце в зоні плей- офф, Юрій Філіппов і компанія були змушені опублікувати відкритий лист, в якому вибачилися перед керівництвом ВФВ та вболівальниками і повідомили про прийняте рішення про зняття з чемпіонату Росії через політичну ситуацію на Україні .
Символічна збірна «Локомотиву» трьох сезонів: Тютлін, Сторожилов, Капаєв, Єрещенко, Рудницький, Терьоменко, Фомін.
Кращий матч в Суперлізі: 25 лютого 2012 року, Харків, 1/8 фіналу плей-офф. Третя зустріч. «Факел» (Новий Уренгой) - 3:1 (22:25, 25:22, 25:22, 25:22) .
Окреме слово про Сергія Тютліна
Діагональний за два харківських року в Суперлізі провів 44 матчі (164 партії) з 46 можливих, набравши 828 очок (у середньому 5,05 очка за партію). Більшість з них дісталися Сергію само собою атакою -696 (ефективність - 48 %). Також було 57 ейсів та 75 результативних блоків. «Плюс/мінус» дорівнює «+316». Став завсідником рубрики «кращі за статистикою» на volleyservice.ru. Портрет Сергія Тютліна прикрашав шапку сайту більшу частину сезону в розділі «бомбардир».
Запам"ятався Харків і своєю цікавою традицією годувати приїжджають команди (мається на увазі хліб-сіль. – прес-служба), і жінкою-лайнсменом, природно, своєю самобутньою групою підтримки, ну і просто підтримкою клубу Суперліги з боку вболівальників…
Загалом, до нових зустрічей, Україна!
Прес-служба ФВУ за матеріалами volleyballnews.ru
