_pictogram.svg.png)
Почесні трофеї вчергове вирушили до Южного та Львова
Цьогорічне свято під назвою «Суперкубок України» однозначно стало одним із найкращих засобів загальної популяризації волейболу. Подякувати за це, насамперед, потрібно головним учасникам цього грандіозного дійства, які зробили його справді грандіозним. До Черкас спортсмени прибули з очевидним настроєм аж ніяк не відбувати номер і докласти заради перемоги максимум зусиль. Тому за сюжетами, напруженістю, непередбачуваністю та відчайдушною боротьбою за свій шанс, що називається, від і до обидва нинішніх протистояння – жіноче та, особливо, чоловіче, здається, точно перевершили всі попередні. А те, що в підсумку обидва почесних трофеї зберегли свою торішню прописку – то для цього обом же тріумфаторам довелося дуже сильно постаратися…
Суперкубок України-2019
ЖІНКИ
«Хімік» (Южне) – «Орбіта-ЗНУ-ОДЮСШ» (Запоріжжя)
3:0 (25:20, 25:21, 25:16)
«Хімік»: Степановська (набрала 1 очко), Бойко (15), Маєвська (8), Скрипак (4), Козлова (12), Фролова (3); Нємцева (л), Хобер (3), Великоконь (6), Яковчук (3), Микитюк. Тренер – Євген НІКОЛАЄВ.
«Орбіта-ЗНУ-ОДЮСШ»: Грицуняк (5), Харчинська (9), Пугач (4), Савченко (12), Пасс (7), Лучко (7); Ніколайчук (л), Луханіна. Тренер – Ірина КОМІСАРОВА.
Судді: Скібіцький (Львів), Гулька (Тернопіль).
Тривалість матчу: 73 хв. (24+27+22).
Найкращі гравці (за версією ФВУ): Бойко – Савченко.
9 листопада. Черкаси. ПС «Будівельник». 530 глядачів.
Безумовно, «Хімік» вважався фаворитом. Але волейболістки із Запоріжжя, після відверто невдалого старту сезону, віднайшли в собі сили та спроможність помітно поліпшити свою гру, а дві перемоги «на зубах» в останньому турі Суперліги над «Волинню-Університет-ОДЮСШ» солідно додали їм психологічної впевненості. Тож до Черкас вони прибули у доброму настрої та з величезним бажанням дати діючим володаркам всіх внутрішніх трофеїв знаний бій. І це їм вдалося!
Суто в ігровому плані підопічні Ірини Комісарової грізним суперницям справді майже нічим не поступалися. На їхні вдалі прийоми вони тут же відповідали своїми і, відповідно, маючи змогу продуктивно імпровізувати, зв’язуюча «Орбіти-ЗНУ-ОДЮСШ» Олена Грицуняк робила це не менш ефектно та ефективно, ніж її візаві по інший бік сітки – Ольга Скрипак. Нарешті, точні «постріли» головного бомбардира южненок Юлії Бойко чередувалися із не менш успішними «залпами» Вікторії Савченко. Ну, а на блоках перевага діючих срібних призерок Суперліги над чемпіонками взагалі вийшла чи не потрійною – 13:5.
Але! Таке захопливе та неймовірно інтригуюче протистояння тривало лише до кінцівок перших двох сетів та до середини третього. Бо саме у кульмінаційні моменти підопічні Євгена Ніколаєва, що називається, на класі, видавали потужні ривки, які ставали вирішальними. Нестандартні дії Скрипак, розважливість Бойко і ювелірна точність Тетяни Козлової призвели до масових помилок суперниць (після матчу Ірина Комісарова відзначила, що основної причиною кінцевої невдачі її команди стали локальні провали у якості дій на подачах та, особливо, прийомах) і, як наслідок, принесли «Хіміку» перемоги у двох перших партіях. Ну, а в третій, коли «Орбіта-ЗНУ-ОДЮСШ», завдяки ударному «спалаху» Анни Харчинської, Поліни Пасс та Ксенії Пугач, вела – 10:8, докорінний перелом у її сценарій дещо несподівано внесла 17-річна зв’язуюча южненок Дар’я Великоконь. Вийшовши на подачу, запаморочливими траєкторіями польоту м’яча вона змусила суперниць помилятися на прийомах і, видавши чотири ейси та оформивши своїй команді ривок – 7:0, фактично самотужки вирішила долю і цього сету, і всього поєдинку.
Тож коли незабаром чарівний капітан «Хіміка» Дар’я Степановська здійняла над головою красень-кубок (четвертий рік поспіль!), цьому тріумфу опоненток аплодували й запоріжанки – визнавали, що він таки став закономірним…
Залишається додати, що спеціальний приз, як MVP поєдинку, отримала Юлія Бойко.
ЧОЛОВІКИ
«Барком-Кажани» (Львів) – «Серце Поділля» (Вінниця)
3:1 (25:22, 25:18, 14:25, 33:31)
«Барком-Кажани»: Гладенко (12), Шломін (4), Кісілюк (18), Терещук (9), Томин (21), Шевченко (7); Брова (л), Богатирьов (1), Головень (1). Тренер – Угіс КРАСТІНЬШ.
«Серце Поділля»: Руденко (11), Щитков (3), Клочко (6), Довгий (11), Сидоренко (6), Лизанець (9); Остроумов (л), Горбенко (15), Слинчук, Кушнір (11), Поліщук. Тренер – Віктор БОЛДАРЄВ.
Судді: Медвідь (Запоріжжя), Босенко (Суми).
Тривалість матчу: 103 хв. (24+22+20+37).
Найкращі гравці (за версією ФВУ): Томин – Горбенко.
9 листопада. Черкаси. ПС «Будівельник». 550 глядачів.
Ту ігрову феєрію, яку подарували глядачам волейболісти обох команд, сміливо можна занести до літопису внутрішніх змагань як одну з найбільш незабутніх. Суперники виявилися цілком гідними одне одного, тому якщо спробувати розповісти в деталях, що вони витворяли на майданчику – не вистачить й цілої доби. Це треба було бачити! Це був усім Суперкубкам – Суперкубок! І недарма вболівальники обох команд після матчу щиро дякували його головним дійовим особам за той неймовірний «трилер», який тривав майже дві години…
Так-так, саме трилер, причому окремі його відрізки мали відтінки фантастики, бойовику, драми та навіть комедії! Тож за хитросплетінням свого сценарію нинішній Суперкубок однозначно, вибачте за сленг, переплюнув усі попередні. Умовно розбити його можна на чотири частини. Відповідно до подій у кожному сеті. Отже, «Львівський хепі-енд», «Кажани» виносять «сердечок», «Сердечки» виносять «кажанів» та, зрештою, «Ніхто не хотів бути винесеним»…
У стартовій партії якість атакуючих дій претендентів на авторитетний трофей помітно переважала захисні, тож боротьба тривала фактично очко в очко. Однак у самій кінцівці Євген Кісілюк та Юрій Томин змусили опонентів тричі помилитися, і «Барком-Кажани» записав собі в актив першу виграну партію.
Натхненні цим, у наступному сеті підопічні Угіса Крастіньша на чолі з Олександром Гладенком та Олександром Терещуком, помітно додали ще й на блоках. Їм вдалося пригасити бомбардирський запал Володимира Сидоренка, через що той, зрештою, взагалі залишив майданчик. І поки Віктор Болдарєв та його підопічні відшукували засоби для можливості потужного контрудару, львів’яни часу не гаяли – 2:0.
Однак «сердечки» й думали складати зброю. Їхньому наставнику таки вдалося віднайти вірне рішення серією замін. З’явившись на паркеті, Андрій Горбенко та Сергій Кушнір значно додали своїй команді атакуючої міці. Плюс до цього – ліберо Анастасій Остроумов миттєво розібрався, що опоненти зачастили з ударами по центру, підлаштувався і тим самим надав можливість зв’язуючому Віталію Щиткову на повну задіяти ювелірними передачами як перших темпів – Сергія Руденка та Іллю Довгого, так і тих же Горбенка з Кушніром. Тож камбек у представників Вінниці вийшов як ефектним, так і ефективним.
Ну й, нарешті, четверта партія – як неймовірний «десерт» до поданої раніше основної феєричної «страви». Що витворяли на майданчику волейболісти обох команд (особливий респект обом ліберо – тому ж Остроумову та Гордену Брові!) – то важко відобразити словами. Це був вичерпно максимальний калейдоскоп тактико-технічних трюків за максимальної же мобільності, який частенько радував глядачів потужнішими «гвіздками». У фантастичному й принциповому протистоянні зійшлися тренерські філософії, візаві по амплуа та справжні чоловічі характери. І цей тотальний «вінегрет» не залишав байдужим абсолютно нікого. Вболівальники почергово змінювали тембр власних зойків, відповідно до вдалих чи не зовсім дій своїх улюбленців, і так тривало добрих 37 хвилин! Непримирима дуель прогнозовано перейшла на «більше-менше», де матчболи для львів’ян змінювалися сетболами для вінничан, і навпаки. Зрештою, за рахунку 32:31 на користь «помаранчево-чорних» їхні суперники припустилися неточності в організації власної атаки, і «кажани» завершили тривалу суперечку розважливою комбінацією під вирішальний вбивчий «залп» із четвертої зони…
Що ж, «Барком-Кажани» оформили собі третій тріумф за час проведення Суперкубка. Але він однозначно вийшов значно важчим за попередні.
Визначити MVP цього запеклого протистояння було дуже непросто, проте, зрештою, почесний персональний приз опинився в руках Юрія Томина…
Ще раз хочеться щиро подякувати волейболісткам та волейболістам за подароване шанувальникам нашого виду спорту справжнє свято! І за яскраву відповідь тим горе-скептикам, які стверджують, що в останні роки рівень внутрішніх змагань знизився і став нецікавим…
Прес-служба ГО ФВУ
