_pictogram.svg.png)
У цьому місті визначилася вісімка найкращих команд дівчат 2006 р.н.
У Луцьку на двох майданчиках свої перед фінальні битви провели (причому, «стінка-на-стінку») десять команд юнок 2006 р. н. Технічний делегат змагань Петро Раца відзначив великий потенціал окремих із них…
Спочатку – про невдах. Ними стали збірна Житомирської області та СДЮСШОР ім. Литвака з Одеси, котрі «заробили» по нулю очок і безславно вибули з подальшої боротьби. Натомість, відчайдушно чіплялися за свої шанси волейболістки МДЮСШ №3 із Вінниці та Тернопільської ОДЮСШ із крихітних Ланівців. Однак перші з них, хоча й здобули 8 очок, згідно загальної турнірної таблиці своєї вікової категорії фінішували на непрохідному 11-му місці. А других не врятували навіть 10 очок у доробку, оскільки тягар не вельми вдалого початку чемпіонату не дозволив їм піднятися у підсумку вище маловтішної 9-ї позиції.
Паралельно ці ж самі 10 очок гарантували продовження боротьби за медалі представницям «Спортліцею»-ДЮСШ №1 з Білої Церкви і «Тернопіль»-ДЮСШ-ТНЕУ, а 11 очок – волейболісткам Чернівецької обласної ДЮСШ.
Натомість деяким іншим колективам для потрапляння до вісімки фіналістів чемпіонату вистачило значно меншого. Зокрема, 6 очок у Луцьку стали «прохідними» для столичних дівчаток із ДЮСШ №10, а 7 очок – для спортсменок ЧОКДЮСШ-ДЮСШ «Чернігів».
Ну, а перше місце в домашніх стінах, записавши на свій рахунок добрих 13 очок, здобули господарки змагань з ОДЮСШ (на фото), які, щоправда, у загальній таблиці посідають тільки четвертий рядок. Але у фінальному турнірі націлюються обов’язково заскочити на п’єдестал пошани.
Взагалі, одразу кілька команд, що «рубались» у Луцьку, мають значний потенціал. Хоча деякі з них проявили його лише в останній момент. Таку думку висловив технічний делегат змагань Петро Раца - жива легенда українського волейболу, один із перших Майстрів спорту «спочилого» СССР. А ще він перебував у захваті від організації луцького турніру. Якби чиновники, відповідальні за спорт, так – з любов’ю – ставилися до його розвитку в інших містах, то, зокрема, вітчизняний волейбол однозначно гримів би славою на європейських та світових змаганнях. У цьому Петро Григорович переконаний. І до його слів таки варто дослухатися. Адже він, маючи трішки більше за 80, ще сповнений сил і енергії. Як доказ – чемпіонат Європи у Туріні (Італія) серед суперветеранів «+70» 2013 року, де українці, за його участі, впевнено здолали інших волейбольних «дідів» і здобули перше місце. А відтак, ветеран точно знає, що говорить...
Прес-служба ГО ФВУ
