_pictogram.svg.png)
Сьогодні 70-річний ювілей відзначає відомий спеціаліст, директор Волинської ОДЮСШ і наставник «Волині-Університет»
Богуслав Галицький – персона у волинському жіночому волейболі по-справжньому знакова. Адже саме після того, як далекого 1974 року він розпочав свою діяльність тренером-викладачем в обласній дитячо-юнацькій спортивній школі, вона регулярно почала видавати почергові плеяди яскравих волейболісток, які своїми досягненнями прославляли не лише рідний край, але й усю нашу країну. Чимало з них - у лавах національної збірної.
Богуслав Галицький - Заслужений тренер України, Відмінник народної освіти та Заслужений працівник фізичної культури і спорту. Зараз можна лише здогадуватися, на якому рівні був би нині волейбол на Волині, якби свій наставницький талант наш ювіляр розпочав реалізовувати не в цьому виді спорту, а у гандболі. А таке цілком могло статися…
– Це справді так, - розповів Богуслав Андрійович. – Адже коли я навчався у Луцькому педагогічному інституті ім. Лесі Українки, то грав за його гандбольну збірну. Ми виступали у чемпіонаті України серед студентів педвузів. Як спогад про ті змагання, досі зберігаю бронзову медаль. Для нашого інституту на той час це було вагоме досягнення.
А волейбол… Можна сказати, що в моєму житті він з’явився дещо несподівано. Звичайно, я мав розуміння, що у ньому до чого, проте до завершення навчання у педінституті навіть гадки не мав, що пов’яжу з ним усе своє подальше життя. Та коли у далекому 1974 році я отримав диплом про вищу освіту, мене запросив на роботу тодішній директор ОДЮСШ Вільгельм Змунчило і запропонував тренувати… дівчаток-волейболісток. Тоді хлопчача і дівоча команди цього закладу вже виступали на чемпіонатах області, але призерами не ставали. І я вирішив цю неприємну традицію змінити. Та й не тільки її…
Із мене спочатку сміялися, коли я поставив собі за мету виграти чемпіонати України та СРСР. Проте за кілька років нам це вдалося. Спершу ми стали переможцями обласних змагань. 1977 року стали призерами чемпіонату України серед школярів, а 1984-го, нарешті, виграли і чемпіонати України, зокрема – комплексні юнацькі змагання і молодіжні ігри. Дівчата отримали звання Майстрів спорту СРСР.
Тоді на базі нашої команди сформували склад тих, хто поїде представляти Україну на чемпіонат Радянського Союзу серед молоді. Головні фаворитки - російські волейболістки - саме повернулися з Китаю, де брали участь у чемпіонаті світу. У них майже вся команда була під два метри на зріст. Але у фіналі мої дівчата боролися з ними до останнього й таки перемогли у п’ятому сеті. Таким чином, наша команда, вперше в історії українського волейболу, стала чемпіоном СРСР, і я виконав обіцянку, яку дав сам собі. Саме за це мені надали звання Заслуженого тренера України.
… Після розвалу Радянського Союзу, а саме – 1993 року, я був обраний директором рідної Волинської обласної дитячо-юнацької спортивної школи і на її базі створив жіночу команду «Волинь-Університет-ОДЮСШ». Паралельно очолював і її, і молодіжну збірну України, з якою, до речі, виборов срібні медалі чемпіонату Європи.
Перш ніж пробитися до Суперліги, «Волинь-Університет-ОДЮСШ» пройшла досить тривалий і складний шлях. Але аж ніяк не через неспроможність гравців боротися на найвищому рівні. Просто чим вищими ставали результати команди, тим більше дівчат її залишали. Йшли туди, де давали зарплату, забезпечували кращими умовами. Ми ж багато років їздили на змагання в старому автобусі, узимку - з каністрами бензину в салоні. Згадую, як самі варили гречку, за власні гроші купували їжу… І все одно вигравали в інших своїми силами.
Нарешті, 2007 року лучанки таки стали чемпіонками України серед команд вищої ліги, і з того часу неодноразово піднімалися на п’єдестал пошани уже в чемпіонаті серед еліти та гідно представляли свій край у національному Кубку. І хоча в останні роки фінансове становище «Волині-Університет-ОДЮСШ» знову бажає бути значно ліпшим, я вірю, що кращі часи моєї рідної команди не за горами…
Колектив ФВУ щиро вітає Богуслава ГАЛИЦЬКОГО і бажає йому щастя, здоров’я, вдачі та всіх благ!
