_pictogram.svg.png)
16 листопада 1991 року було прийнято та затверджено Статут національної федерації часів Незалежної України
Днями ми відзначали 95-ту річницю зародження волейболу у нашій країні. Як відомо, до України ця гра завітала 1925 року. У тодішньому Харкові мешкав професор Володимир Блях – людина, безмежно закохана у спорт. Якось у Москві він випадково потрапив на волейбольну гру і не на жарт зацікавився таким дійством. Щось подібне вирішив організувати в Харкові, куди привіз волейбольний м’яч, навколо якого швидко об’єдналися колеги та учні професора. Далі – більше. І вже за кілька днів у місті були зведені перші волейбольні майданчики. Почалися масові змагання, які, власне, і поклали початок розвитку волейболу в нашій країні…
А в Незалежній Україні так званою точкою відправлення став рік 1991-й. Тоді керівництво Радянського Союзу ще не відало про швидкі історичні зміни, тому всі основні турніри відбувалися в українських містах. Зокрема, 22-30 березня у Києві пройшла Х Спартакіада народів СРСР, де, до речі, перемогла чоловіча збірна України.
Саме там уперше всерйоз заговорили про необхідність створення своєї федерації, незалежної від діячів під прапором із серпом та молотом. І вже 16 червня відбулася так звана попередня Установча конференція Федерації волейболу України. Було обрано 118 делегатів від усіх областей, серед яких присутніми виявилися 94. Виконуючим обов’язки президента ФВУ призначили В.Федюшина, а до складу Виконкому ввійшли: О.Устенко – віце-президент, М.Паніч – відповідальний секретар, Н.Дивинський – виконавчий директор, В.Туровський – голова спортивно-технічної комісії, В.Чернов – голова тренерської ради, А.Лейбельман – голова колегії суддів, М.Овсянкін – голова комісії дитячо-юнацького спорту та підготовки резерву, Ю.Крюков – голова комісії ветеранів, М.Носко – голова науково-методичної комісії, С.Клопов, Є.Карельський – голова комісії пропаганди, Б.Іцковський – голова комісії міжнародних спортивних зв’язків, В.Федюшин, М.Піменов, Л.Небилицький. Члени Виконкому та голови обласних федерацій склали Раду Федерації волейболу України і затвердили основу І Статуту ФВУ.
Але ж попередня – вона і є попередня. Тим більше, пройшла вона ще до серпневих подій у 1991 році, коли й було проголошено Незалежність України. Звісно, виникла необхідність перевести діяльність волейбольної федерації на так звані офіційні рейки. І 16 листопада відбулася нова Установча конференція ФВУ, від якої й розпочала свій літопис історія волейболу Незалежної України.
Тоді в Києві зібралися 64 делегати із 83 заявлених, і керівний склад організації обрали наступний: президент ФВУ – В.Ходєєв; члени Виконкому: О.Устенко – віце-президент, голова фінансово-економічної комісії, М.Паніч – виконавчий директор, голова матеріально-технічної комісії, Н.Дивинський – відповідальний секретар, голова оргмасової комісії, В.Туровський – голова спортивно-технічної комісії, М.Овсянкін – голова комісії дитячо-юнацького спорту та підготовки резерву, Ю.Крюков – голова комісії ветеранів, М.Носко – голова науково-методичної комісії, С.Клопов, Є.Карельський – голова комісії пропаганди, Б.Іцковський – голова комісії міжнародних спортивних зв’язків. Водночас було прийнято та затверджено Статут Федерації волейболу України.
Ось так вітчизняний волейбол, образно кажучи, вирушив у самостійне плавання. Багато різних «штормів» та «рифів» довелося йому перебороти за ці 29 років, зате було й немало тріумфальних здобутків. Насамперед, на рівні національних команд, де в останні роки вбачається солідний прогрес. Завдяки синхронному тріумфу чоловічої та жіночої збірних у змаганнях Євроліги-2017, а також успішному виступу підопічних Угіса Крастіньша на чемпіонаті Європи-2019, про вітчизняний волейбол на континенті заговорили з особливою повагою. І нещодавня заява президента ЄКВ Александара Борічіча про готовність надати Україні статус одного з організаторів чоловічого Євроволей-2023 – яскраве тому підтвердження...
Тож із Днем народження, ФВУ!
