_pictogram.svg.png)
У цьогорічному турнірі підопічні Угіса Крастіньша виграли п"ять матчів із шести
Нинішній виступ збірної України у «Золотій Євролізі» однозначно можна занести їй до активу. Адже протягом турнірного шляху вона помітно додавала в якості та злагодженості власних дій, зрештою, фактично на одному диханні перегравши у півфіналі грізну Бельгію. На жаль, не склалося аналогічним чином у фінальному поєдинку із Туреччиною, проте з цієї невдачі тренерському штабу «синьо-жовтих» однозначно можна зробити чимало корисних висновків. І, відповідно, ще краще підготуватися за вересневого чемпіонату Європи, де від неї багато хто очікує принаймні не гіршого результату, ніж на Євроволей-2019…
ПІВФІНАЛ
УКРАЇНА - БЕЛЬГІЯ - 3:0 (25:15, 25:19, 25:22)
УКРАЇНА: Єрещенко (набрав 6 очок), Семенюк (8), Діденко (4), Плотницький (19), Дрозд (5), Вієцький (14); Фомін (л), Ковальов (1), Головень. Тренер - Угіс КРАСТІНЬШ.
БЕЛЬГІЯ: Деру (8), Ван де Велде (3), Кокс (13), Руссо (4), Колсон (4), Бремс; Дерой (л), Ріббенс (л), Д’Хулст, Тюрлінкс, Десмет (4), Ротті. Тренер - Фернандо МУНЬЙОС.
Напередодні цього матчу бельгійці не приховували бажання взяти в українців переконливий реванш за болючу поразку в рідних стінах у 1/8 фіналу чемпіонату Європи-2019. Однак яким чином вони збиралися це робити - від самого початку поєдинку стало загадкою. Адже фізична млявість і трНивалі розіграші, які легко читалися нашими блокуючими, навряд чи могли привести до успіху...
Натомість підопічні Угіса Крастіньша одразу ж виказали чудову злагодженість і відмінне розуміння того, в який волейбол вони збиралися грати. Недарма Максим Дрозд у нещодавньому інтерв’ю пресслужбі ГО ФВУ зауважив, що психологічна перевага апріорі мала бути на боці «синьо-жовтих». Так воно й сталося. Тож хоробра усмішка Томаса Руссо зникла з його обличчя буквально за кілька хвилин після старту. А українські волейболісти, демонструючи, в цілому, достатньо прагматичну гру, стрімко втекли у солідний відрив.
На початку другого сету вболівальники нашої команди нарешті дочекалися від її капітана наочної демонстрації того, чим він частенько виблискував в останньому сезоні у чемпіонаті Італії. А саме - по-справжньому вбивчих за потужністю і вихлястою траєкторією подач. Тож якраз Олег Плотницький і став головним героєм потужного ривку - 9:3, а загалом у матчі записав на свій рахунок добрих 9 ейсів!
Щоправда, цього разу суперники не «посипалися», і невдовзі, завдяки раптово агресивним блокам, вже вели перед - 13:12. Проте тайм-аут Угіса Крастіньша і ще одна «розстрільна» серія Плотницького (не лише з подач) повернули українцям помітну перевагу...
Третю партію наші хлопці також розпочали активно. Втім, бельгійці, які і раніше неодноразово пробували пригасити їхній атакувальний запал за допомогою сумнівних вимог до арбітрів дивитися повтори певних моментів, цього разу «організували» аж кількахвилинну паузу, котра мала для них позитивні наслідки. Вона дозволила наставнику Фернандо Муньйосу нарешті «зарядити» їх належним чином, а ще напрочуд вдало вийшов на заміну Матійс Десмет. Його вдалі атаки та серія вдалих колективних блоків забезпечили Бельгії, здавалося, хороші шанси на загострення інтриги - 21:18. Однак у цей кульмінаційний момент наші хлопці відмінно «відпахали» на прийомах, а в нападі зв’язуючий Владислав Діденко сміливо зробив ставку на перші темпи для Юрія Семенюка та Максима Дрозда. І не прогадав. Обидва вколотили поспіль кілька «цвяхів», а потім той же Дрозд поставив красиву крапку в поєдинку шикарним ейсом.
Отже, тепер у вирішальному матчі змагань українська збірна мала помірятися силами з переможцем «Золотої Євроліги» позаминулого сезону - Туреччиною. Та в іншому півфіналі показала завидний колективний характер у напруженому двобої з Естонією, спромігшись врятуватися у валідольній «п’ятихатці» після майже безнадійних 0:2...
ФІНАЛ
УКРАЇНА – ТУРЕЧЧИНА – 1:3 (11:25, 20:25, 25:18, 22:25)
УКРАЇНА: Єрещенко (набрав 7 очок), Семенюк (6), Діденко (1), Плотницький (7), Дрозд (1), Вієцький (10); Фомін (л), Тупчій (13), Щитков (1), Остапенко (4), Ковальов (2). Тренер – Угіс КРАСТІНЬШ.
ТУРЕЧЧИНА: Єніпазар (4), Гюнгьор (9), Бюлбюл (6), Лагумдзія (23), Гюльмезоглу (16), Карасу (4); Хатіпглу (л), Ергюл (л), Мандіракі (2), Тюмер (1), Бостан (1), Гюрбюз. Тренер – Недім ОЗБЕЙ.
Схоже, занадто багато емоцій та азарту основа української збірної залишила у попередньому протистоянні з Бельгією. Бо недоставало їх у звітному матчі досить відчутно. Разом із тим виявилося, що солідний візок технічних проблем підопічних Угіса Крастіньша, котрий, дуже хотілося вірити, у вищезгаданій дуелі з бельгійцями нарешті загубився остаточно, насправді нікуди не дівся. І зараз настирливо супроводжував «синьо-жовту» машину в статусі дуже неприємного обтяжливого причіпу.
Натомість, турки наче продовжили своє феєричне шоу на куражі, завдяки якому видали у півфінальному «трилері» з естонцями вражаючий камбек після 0:2. Плюс до того, підопічні Недіма Озбея відмінно розібрали манеру дій наших лідерів. Тож від самого початку спробували зробили максимум можливого, щоби вибити їх із прийому, надати їхнім доводкам хаотичного характеру і, зрештою, встигати закривати атаки Олега Плотницького та компанії навіть потрійними блоками. Або ж змушувати тих займатися виключно перекиданнями-подаруночками. До чого це, як наслідок, призвело у двох стартових сетах – розповідати детально нема жодного бажання…
Натомість, чим очевиднішою ставала загальна перевага турецьких волейболістів, тим очевидніше споглядалося бажання наших хлопців віднайти у власних резервах дієві контраргументи. І вони ж таки віднайшлися!
У третій партії Угіс Крастіньш зважився одразу на три заміни. При цьому спрацювала кожна. Василь Тупчій, Володимир Остапенко та зв’язуючий Віталій Щитков, нарешті, урізнобарвили гру української команди до цілком конкурентоспроможної. Плюс - дуже вчасно згадав про вміння «штампувати» ейси Плотницький. А ось купа замін від Недіма Озбея очікуваного для наставника ефекту не принесла. Тож надії на вдалий камбек «синьо-жовтих» дуже швидко набули солідного оптимізму.
Тонко відчувши, що атакувальний кураж у Тупчія аж зашкалює, Угіс Крастіньш логічно «нацькував» його на суперників і в четвертому сеті. При цьому Щитков свідомо віднаходив Василя передачами буквально цілими серіями. А той, отримавши тренерське «Фас!», взявся шматувати турецький захист на всі смаки. Щоправда, у відповідь Адіс Лагумдзія також «вистрілював» достатньо продуктивно, але штурмова феєрія Тупчія однозначно виглядала ефективнішою…
На превеликий жаль, обірвалася вона дуже несподівано і прикро. За рахунку 14:14 Тупчій буквально на рівному місці травмував коліно, і на майданчику вже не з’явився. Якщо зауважити, що до того моменту наш 13-й номер приніс збірній України 9 очок із відсотком реалізації 89(!), то значення цієї втрати пояснювати не доводиться. Щоправда, Дмитро Вієцький із заміни продовжив «справу Тупчія» досить непогано, тож коли наша команда повела перед – 20:18, здавалося, тай-брейку вже не уникнути. Але…
Заключний відрізок сету українці раптово провалили – 2:7. При цьому вирішальним фактором того став не стільки феєричний бомбардирський відрізок від Їгіта Гюльмезоглу (набрав 4 очки), скільки власні помилки…
Отже, свій нинішній виступ у змаганнях «Золотої Євроліги» збірна України завершила здобуттям срібних медалей. Звісно, хотілося більшого, але за часту окремі поразки стають значно кориснішими, ніж перемоги. Сподіваємося, зараз стався саме такий випадок. І наша команда, зробивши вірні висновки, неодмінно продовжить прогресувати в подальшому.
Ну, а поки – дякуємо нашим гравцям і тренерському штабу за масу подарованих уболівальникам приємних вражень та емоцій! Так тримати!
Пресслужба ГО ФВУ
