Сергій ГОЛОТОВ: «Кращу гру команда показала в Дрездені і у вирішальному матчі з «Сєвєродончанкою»

Головний тренер ВК «Хімік» Сергій ГОЛОТОВ дав розгорнуте інтерв"ю прес-службі клубу, в якому дав оцінку виступу команди в сезоні і окремих матчах.

- Сергію Івановичу, чи можна минулий сезон занести в актив повною мірою, або були негативні моменти, які хотілося б уникнути в майбутньому?

- На мій погляд, в цьому сезоні був тільки позитив: виграно чемпіонат і Кубок України. У єврокубку досягнута серйозна висота при хорошій якості гри у виїзних матчах з «Алупрофом» - маю на увазі «золотий сет», і «Дрезднер», незважаючи на підсумковий результат. Ми переконливо виграли регулярний чемпіонат: «+23» від найближчого переслідувача і всього один програний матч, який міг бути і виграний, якби це було обов"язково згідно турнірному становищу.

Хотілося б пройти далі в єврокубку, і всі шанси для цього були - вели 13:10 в «золотому сеті» в Дрездені. І програли. Ну що тут поробиш ? (роздратовано). Це спорт.

КРАЩІ, НАЙГІРШІ МАТЧІ

- За традицією виділимо матчі, в яких команда показала, на ваш погляд, найкращу гру...

- Виділю два таких. Той самий матч-відповідь з «Дрезднером» і гру другого фінального туру з «Сєвєродончанкою» - не знаю, яка команда зупинила б нас в той день в Южному. Ці поєдинки були зіграні на одному диханні. Я побачив ту команду, яку хотів би бачити. Звичайно, були помилочки. Але в основі малюнок гри і досягнутий результат. Ну і не можу виділити «золотий сет» в Бельсько-Бялі. Тут команда теж діяла на одному диханні.

- Найгірші ігри...

- Тут також два матчі. З «Дрезднером» вдома і з «Сєвєродончанкою» у першому фінальному турі.

Після того, як ми закінчили гри в єврокубках, така порожнеча була - не уявляєте. Прагнули, прагнули й тут так спіткнулися... Думаю, що на цьому фоні і трапилася така гра...

Виходить, що матчі з «Дрезднером» і «Сєвєродончанкою» і в числі кращих, і серед гірших. Решта матчів досить рівно пройшли - як треба було на той момент, так гравці і викладалися.

- Тобто по самовіддачі претензій не було?

- Абсолютно. Грали настільки, наскільки було потрібно.

«ЧЕТВІРКА» І «ДІАГОНАЛЬ»

- У міжсезоння команду поповнила білоруська нападниця Анастасія Гарелік, яка могла грати в «четвірці», і в діагоналі. Ви визначили її в другу зону. Чому було прийняте таке рішення?

- У гравців четвертої зони, як ви знаєте, одна з основних функцій це прийом. Якби ми задіяли її як доігровщіцю з самого початку, вона б відчувала певний тиск і могла б не розкритися повною мірою. У нас тренери кваліфіковані, тому суперники б відразу «кинули» в неї подачу, що відбилося б на її грі в нападі. На той момент це був би для Насті великий тягар відповідальності, тому й задіяли її в діагоналі, де вона була більш-менш звільнена від прийому.

- Як вважаєте, це рішення виправдало себе?

- Звичайно. Навіть не сумніваюся в цьому. У тій частині сезону, коли команду покинула Ольга Савенчук і Настя стала грати в догравання, мені здається, наша гра стала швидше. Ольга - хороший гравець, специфічний, але манера ії гри відрізнялася. На мій погляд, в «четвірці» Настя і більше розкрилася і взагалі, думаю, що для неї минулий сезон найкращий у кар"єрі. «Хімік» - це її команда. Упевнений.

- Тобто, враховуючи, що у неї контракт був підписаний на один сезон, ви хотіли б і надалі бачити її в «Хіміку»?

- Звичайно.

- Цього сезону у складі «Хіміка» аж три діагональних - Марина Захожа, Анастасія Чернуха і Міна Томич. Чи не перебір?

- Можливо. Але упускати таких гравців як Томич і Чернуха ні в якому разі не можна було, бо перспектива у них величезна. А залишатися без такого досвідченого гравця як Захожа теж не було сенсу, що підтвердили вирішальні ігри чемпіонату. Зокрема, гра з «Сєвєродончанкою» у другому фінальному турі. Марина перебувала у відмінній формі, плюс її гра на блоці приносить користь команді, ну і, безумовно, беремо до уваги її досвід. І вважаю, вона зіграла відмінно в цьому матчі.

- Притому, що до цього в основному виходила на заміну?

- Повторюся, у неї великий досвід виступів на серйозному рівні - близько десяти років. Марина добре виглядала в тренувальному процесі. Я їй довіряю.

«МІЦНИЙ ГОРІШОК» З ОДЕГЕМА

- Перший єврокубковий суперник - «Одегем» начебто команда не топ-рівня, але ігри з цією командою, за вашою ж оцінкою, що не вийшли. Чому?

- Цей випадок, коли краще було виграти при поганій грі. Втім, не така це проста команда, як, може, здавалося зі сторони. Діагональний гравець в обоймі національної збірної - бронзового призера останнього чемпіонату Європи, зв’язуюча Лейла Туйфуа – гравець збірної Франції. Так, це команда, яка не володіє атлетичними гравцями, але в той же час дуже неприємна. Плюс настрій. Мабуть, була зайва впевненість, що пройдемо цю команду, тому й такі матчі вийшли. Плюс початок сезону - не вистачило десь матчів, щоб вийти на більш високий рівень.

ФІНАЛ КУБКА

- Наступна зупинка - фінал Кубка України. Трофей, який «Хіміку» не давався протягом трьох попередніх років. Які були зроблені висновки з невдачі річної давності, щоб все-таки взяти його?

- Перед фіналом 2012-го ми просто не встигли відновитися після важкого матчу єврокубку в Генті, плюс захворіла напередодні вирішальної гри Ірина Трушкіна - вона взагалі не тренувалася. Всі один до одного - не на нашу користь.

- Цього сезону цього вдалося уникнути...

- У цьому сезоні у команди трохи інша гра була - більшою мірою виходило те, що я хотів бачити, зокрема, у зв’язуючого гравця, у грі на задній лінії і так далі. Малюнок гри, можна сказати, викристалізувався - те, до чого ми прагнули.

- Гру команди у фіналі теж можна віднести до числа кращих?

- Все-таки немає. Хороша гра була, але матчу з «Сєвєродончанка» у другому фінальному турі вона поступається. У фіналі Кубка була просто добротна, спокійна гра. Ми не сумнівалися в нашій перемозі.

- Тобто вдалося уникнути зайвого хвилювання, пов"язаного з попередніми ураженнями?

- Абсолютно. Були добре налаштовані, дуже хотіли перемогти.

ПЛАНУВАННЯ

- Застава хорошої гри команди - це в тому числі і відповідна фізична готовність в необхідний момент часу. Як вона відстежується вами? Чи відстежується психологічна готовність?

- У кожного тренера є певна система підготовки: хтось любить навантаження в залі штанги, хтось - не визнає. Я, наприклад, любитель великих навантажень. Спад, підйом форми, природно, планується. Це вже специфіка тренерської роботи, заснована на досвіді і знаннях.

Рівень готовності, само собою, планується до конкретних матчів, до матчів ключових для «Хіміка». До кожної гри не можна готуватися однаково - це однозначно. Скажімо, до команд Вінниці та Рівного ми спеціально не готувалися, тим більше, що ми поєднували ігри чемпіонату з участю в єврокубках. Тому, траплялися, деякі матчі регулярного чемпіонату проводили під навантаженням.

Що стосується психологічного стану, то його відстежити досить непросто. Ось вам свіжий приклад. Перед виїздом до Сєвєродонецьку на перший фінальний тур не сумнівався, що ми не програємо жодної партії - така психологічна обстановка, такий настрій був у команді. А вийшли на майданчик... Ну не виходило, ну не пішла гра. Психологія гравців. Психологія чемпіонату, в якому по пальцях можна перерахувати важкі для нас гри.

БЄЛЬСЬКО-БЯЛА. «ЗОЛОТИЙ СЕТ»

- Поговоримо про «золотому сеті» в Бельсько -Бяле, результат якого приніс нам просто бурю емоцій. Не секрет, що «золотий сет» - особливий, у ньому ціна будь-якої помилки - технічної, тактичної, дорівнює результату матчу...

- Що стосується конкретно цього матчу, то я, безумовно, налаштовував команду на гру з перших м"ячів - думаю, це було видно по ходу матчу, але підсвідомо знав, що все буде вирішуватися в «золотому сеті» - в тренерському штабі ми про це говорили. І в процесі ми грали короткі сети, готуючись до такого варіанту, і робили це тільки наприкінці тренування.

«ДРЕЗДНЕР»

- З «Дреднером» така ситуація також обігравалася...

- Ні. З «Дрезднером» ситуація була складніше - треба було спочатку виграти з рахунком 3:0, або 3:1. Про «золотому сеті» цього матчу ми вже говорили. Перед очима ця злощасна подача за рахунку 14:14, коли м"яч, зачепивши сітку, впав в недосяжне для наших гравців місце на майданчику. При хорошій грі ми поступилися...

Потім - спустошення. У тренерського штабу, у гравців. Важко було перебудуватися на чемпіонат країни після такого матчу.

- Лісу Сток, яка вийшла і зробила цю подачу, вивчали?

- Звичайно, вивчали, знали про неї. До речі, ця ж волейболістка виходила в четвертому сеті півфінального матчу з «Уралочкою». Направляла м"яч в те ж місце, що і в матчі з нами, і потрапила в сітку. І це відкрило супернику шлях до перемоги. Фортуна...

- Гра Ребекки Перрі, природно, теж розбиралася, але в першому матчі з нею не впоралися ...

- Так, розібравши чимало матчів суперника, все ж не були готові, що практично вся гра в нападі буде побудована через неї. У тих іграх, що ми бачили, гра «Дрезднер» будувалася більш різноманітно. Після матчу в Южному ми зробили відповідні висновки, задіявши навіть в якості гравця, що б"є із задньої лінії, нашого статистика Марка Діковченко. У підсумку пророблена робота принесла результат - з Перрі в Дрездені ми впоралися.

- Керуючись тільки результатами матчів півфіналу, в якому «Дрезднер» обмінявся перемогами з «Уралочкою», можна зробити висновок, що «Хімік» міг би боротися за трофей...

- Міг би - не міг би, що зараз міркувати. Можливо. Ми і з «Уралочка» на початку попереднього сезону зіграли п"ятисетовий матч, програвши лише два очки на тай-брейку. Як би склалося в очній єврокубкової дуелі з «Уралочкою», можна тільки здогадуватися. Та й чи варто цим займатися. Спорт, як і життя, не терпить умовного способу.

ФІНАЛЬНА ЧАСТИНА

- Ми вже пунктиром стосувалися першого фінального туру. Настрій був хороший, а на майданчику нічого не вийшло...

- Не тільки матч з «Сєвєродончанкою», і з «Галичанкою» також - нервова гра, у волейболісток очі були згаслі. Не дуже, м"яко кажучи, тур у нас вийшов. Чи не налаштувалися, мабуть, хоча я попереджав гравців, що всі команди налаштовуватимуться на нас: одна осічка, і ми в ролі наздоганяючих. Навіщо ці нерви? Може, хотіли малою кров"ю виграти.

- А тут ще травма Насті Гарелік...

- Так, підвернула ногу в ігровій ситуації. Під питанням була її участь в матчі з «Сєвєродончанкою». А замінити Настю повною мірою нікому - ще одного приймаючого гравця у нас в обоймі не було. Вона відіграла не найкращу свою гру і зрозуміло з якої причини. І при всьому при цьому ми набирали 22-23 очка в програних партіях. В Южному все стало на свої місця.

- Дев"ятий для вас чемпіонський титул. Черговий титул як підсумок виконаної роботи за десять місяців...

- Емоції, радість - такий стан ну скільки триває? Півгодини, ну годину. А потім порожнеча. Пустота і розуміння, що все треба починати спочатку. Все по-новому. Нові завдання. Нові ігри. Нові нерви. Таке наше тренерське життя. Яке я б ні на що не проміняв. Емоції є емоції. Позитивні, або негативні - все одно.

- І заради цього варто жити і працювати...

- Коли мені довелося через травму закінчити ігрову кар"єру, перша думка, знаєте, була про що? Ні, не про те, як я буду заробляти гроші. Про те, де я буду отримувати ці емоції, які мені давав волейбол. Слава богу, знайшов себе в роботі тренера. Є, де отримувати ці емоції.

ПЕРСОНАЛІЇ

- Знаю, ви не любите говорити про конкретних гравців, але, тим не менше, кілька запитань на цю тему. Менше, ніж в минулому сезоні грала єднальна Тетяна Хилюк...

- У мене є в цьому відношенні чіткий принцип: місце на майданчику треба заслужити, участь в грі - це честь для волейболістки. Ставити штучно гравця, який не показує на тренуваннях те, що від нього вимагають, я не буду. Це не стосується конкретно Тані Хилюк, це стосується будь-якого гравця. Хто, на мій погляд сильніший на даний момент, той і буде грати.

В останньому матчі чемпіонату гравці просили мене їх не міняти - вони хотіли дограти чемпіонат, і вони заслужили цю честь. Такий же принцип діє в будь-якій грі. Звичайно, ми підпускаємо поступово молодь у тих матчах, де це можна зробити, але ключові матчі повинні грати найсильніші волейболістки.

Спортивне життя така. Вибрав тренер гравця основною зв’язуючою, він більше з нападниками зіграється, вони йому більше довіряють, вірять у нього більше. Великої різниці в класі між Танею Хилюк і Оленою Новгородченко я не бачу. Але одна отримала за два сезони великий досвід, інша - набагато менший. Можна давати навпіл грати, але в тих матчах, які нічого не вирішують, а в ключових матчах вибираю гравця, який надійніший.

Все показує тренувальний процес. І, якщо один гравець більше грав, значить, він заслужив це. Титули, попередні заслуги не мають при цьому абсолютно ніякого значення.

- Що скажете про молодь - Олену Напалкову, Тетяну Карпушину та Анастасію Чернуху. Як для них цей сезон пройшов?

- Чернуха, як ви знаєте, грала в основному складі, але вона нестабільна, це природно, оскільки це ще молодий гравець. Щоб вимагати від неї стабільності, треба давати їй багато грати, може навіть, десь на шкоду результату. Стабільність прийде з досвідом. А Напалкова і Карпушина отримали, на жаль, дуже невелику ігрову практику. На тренуваннях у них непогано все виходить, вони нормально виглядають. Але задіяти їх більше ми не можемо. А їм, звичайно, треба грати.

- Вони прогресують?

- Такі молоді гравці, якщо вони будуть обертатися в такій команді, як «Хімік», навіть якщо їм не підказувати, зростатимуть. Якщо є бажання. А бажання у дівчат хоч відбавляй.

ПЛАНИ

- Які найближчі плани «Хіміка»?

- До кінця травня гравці, не задіяні в збірній, знаходяться в тренувальному процесі, в червні - відпустка, а в липні почало підготовки до нового сезону.

- Які кадрові зміни очікують «Хімік» в міжсезоння? Які позиції хотілося б зміцнити ?

- Дуже б хотілося зберегти нинішній склад і зробити точкові вкраплення.

Хотілося б, щоб повернулася Дар"я Степановська, якщо вона, звичайно має таке бажання - гравець такого плану нам необхідний. Плюс потрібен приймаючий - гравець четвертої зони.

Прес-служба ФВУ за матеріалами офіційного сайту ВК «Хімік»