_pictogram.svg.png)
Головний тренер «Хімпрому» Микола ПАСАЖІН підбив підсумки сезону, який став найуспішнішім в історії сумської команди – срібні нагороди чемпіонату та вихід в фінал Кубку України.
- Ми в Суперлізі виступаємо всього лише другий сезон і ось вже зуміли піднятися на п"єдестал пошани. Минулого року нам не вистачило досвіду, щоб пробитися до четвірки кращих. Нагадаю, що тоді «Хімпром» програв у серії плей-офф, причому в «золотом» сеті чернігівському «Буревіснику-ШВСМ». Значить нам було ще рано боротися за медалі. Тепер же ми зробили певні висновки і добилися того, чого хотіли.
- Якщо порівнювати склади двох попередніх сезонів, який з них, на Ваш погляд, був сильнішим ?
- Звичайно ж, цей, який завоював медалі. Ми ще в міжсезоння зміцнилися дуже хорошими волейболістами. Насамперед, це діагональний Василь Тупчій та доігровщік Сергій Кушнір. Обидва вони, разом з іншими хлопцями, провели чемпіонат на досить пристойному рівні і допомогли нам зайняти друге місце.
- І це, незважаючи на те, що в команда впродовж сезону відчувала труднощі з травмованими гравцями. Вірно?
- Тим цінніше для нас друге місце. Ви праві, травми на різний період виводили з ладу Юшкевича, Кушніра, Мороза, Тупчія та інших волейболістів. Але команда продовжувала грати, перемагати і набирати очки. Так що всі гравці і основного складу, і ті, хто їх тимчасово заміняв, внесли свій внесок у загальний успіх.
- Давайте поговоримо конкретно про кожній лінії. Не заперечуєте?
- Будь ласка. Почну зі сполучних, тим більше що одним з них був капітан команди Сергій Гуменюк. Він дуже досвідчений волейболіст і в нинішньому сезоні підтвердив свій високий клас. На майданчику Сергій був справжнім лідером, впевнено вів гру і не випадково, що у свої тридцять п’ять років Гуменюк знову отримав запрошення до збірної України. Другим зв’язуючим був Дмитро Шломін. Ігрової практики у нього, природно, було трохи менше, але коли було потрібно, Дмитро виходив на майданчик і виконував ті функції, які на нього були покладені. У деяких матчах він навіть вносив свіжість у гру команди і якщо говорити в цілому, то загальної картини не псував.
- Як Вам дії центральних блокуючих або, як їх ще називають, гравців першого темпу?
- Тут у нас, на жаль, не було сталості в лінії і періодично відбувалися вимушені зміни. Єдиний, хто стабільно провів весь сезон - це Дмитро Богдан. Він безсумнівно додав в порівнянні з попередніми роками і в атаці, і на блоці. Також він сподобався мені своїм ставленням до справи на тренуваннях, завзятістю і наполегливістю в матчах. Не випадково Дмитро став кращим блокуючим в команді. Крім того, Богдан зараз також є кандидатом у збірну України і якби, хтось із трьох центральних блокуючих, запрошених в тренувальний табір головної команди країни, з якихось причин не зміг виступати, то першим волейболістів з резерву на цю позицію був би саме він. Хочу побажати Дмитру надалі не зупинятися на досягнутому і підвищувати свій професійний рівень.
Руслану Юшкевичу перед початком чемпіонату була зроблена складна операція і йому довелося пропустити багато часу. Проте, вже в грудні перед фінальним турніром на Кубок України він почав тренуватися, а після Нового року став набирати форму. Особливо вдало Руслан зіграв у вирішальних матчах чемпіонату України, де вніс свій вагомий внесок у загальну справу. На початку сезону в відсутність Юшкевіча на цій позиції грав Олександр Кульбіда. Чесно кажучи, ми дуже на нього розраховували, і виходив він на майданчик постійно. Проте несподівано для всіх Олександр в один із днів просто узяв і виїхав з команди з речами, чим поставив клуб в дуже складне становище. Тому на деякі матчі ми залучали гравців з молодіжного складу Олексія Попільнуха і Романа Ревегу. Хоча вони більше перебували в резерві, для них це була велика школа. А вже в кінці сезону, коли розпався клуб з Вінниці, нам допоміг досвідчений волейболіст Артем Калініченко. Присутність в команді третього сильного гравця першого темпу вселило додаткову впевненість в дії інших хлопців і тренерський штаб вдячний Артему за гру.
- За позицію ліберо сильно переживали?
- Я переживав за всі позиції (посміхається). А що стосується ліберо, то тут грали досвідчений Денис Зуй і Богдан Артеменко. Перший уже давно у волейболі і багато чого вміє, та й другий теж грає на досить пристойному рівні. На самому початку сезону вони грали, можна сказати, по черзі і загальної картини не порушували. Але в найвідповідальніших матчах ми більше довіряли таки довіряли досвіду Дениса. До речі, Зуй разом з Гуменюком стали кращими гравцями в нашій команді за підсумками чемпіонату. І це при тому, що обидва вони самі вікові - Денису 34 роки. Що стосується Артеменка, то він знає, над чим йому ще треба попрацювати, щоб показувати більш стабільну гру. Тому ми чекаємо від нього підсилення.
- Доігровщіки..
- На, мій погляд, тут у нас було найбільше проблем і дана позиція стала справжнім головним болем для тренерського штабу. Адже від доігровщіків багато залежить в матчі - це подача, прийом, блок і атака. На жаль, але стабільності в діях гравців цього амплуа не було. Микола Мороз був відкриттям попереднього сезону і саме від нього ми очікували більш яскравих дій у нинішньому чемпіонаті. На жаль, цього не сталося. Можливо позначилося те, що у Мороза були травми, але стабільного результату він так і не показав. Також травми заважали і Сергію Кушніру. За самовіддачею і роботі на тренуваннях до нього претензій немає, а от розуміння нашої гри йому давалося непросто. Хоча наприкінці чемпіонату він явно додав. Що стосується Олександра Томіліна, то його ми перевели з молодіжного складу в перший. Процес цей непростий і вимагає часу, щоб гравець адаптувався, як слід. В цілому він загальної картини теж не псував, але є над чим працювати. Залучали ми в основний склад і ще одного гравця з «молодіжки» Станіслава Невядомского. У ряді матчів він нам допоміг, однак на самі відповідальні ігри з сильними суперниками я все ж не ризикував його ставити.
- І, нарешті, діагональні...
- Основне навантаження в чемпіонаті ніс Василь Тупчій. Загалом він зіграв на хорошому рівні, виконував вимоги тренерів і став найрезультативнішим волейболістом у складі команди. У деяких матчах саме його успішна гра була переломною для підсумкового результату. Дуже шкода, що перед останнім фінальним туром в Харкові Василь отримав травму і не міг грати у вирішальних матчах. Зате знову проявив себе Олександр Гребенюк. У сезоні він виступав нестабільно, міг видати відмінний матч і провалити наступний. Проте, Гребенюк також вніс свій внесок у завоювання командою срібних медалей.
- Хто допомагав Вам у тренерському штабі?
- Це, перш за все, досвідчена людина у волейболі, тренер Володимир Карнаух. Лікар і масажист Олександр Загребельний, тренер-статистик і відеооператор Данила Мелюшкін, начальник команди Володимир Бабков. Крім того, особлива подяка президенту клубу Ігорю Лазаковічу, народному депутату України Олександру Нечаєву і тренеру студентської збірної України Сергію Скрипці. І взагалі я хочу сказати велике спасибі всім тим, хто підтримував нашу команду, в тому числі і нашим вірним уболівальникам. Тому друге місце «Хімпрому» в чемпіонаті України - цій наш загальний успіх.
- Які плани на міжсезоння і на наступний чемпіонат?
- Давайте поки не будемо про це говорити. Я зараз у збірній України і допомагаю Ігорю Зябліцеву готувати команду до відбіркових матчів чемпіонату Європи. Я думаю, що на початку літа ситуація буде більш-менш зрозуміла, тоді й повернемося до цієї теми.
Прес-служба ФВУ за матеріалами сайту СК «Сумихімпром»
