Поштовхом для спілкування з однією найсильніших блокуючих України, вихованки луцького волейболу України Інни МОЛОДЦОВОЇ, яка провела минулий сезон в Туреччині, стала інформація про ії повернення до лав «Волині», яка була озвучена Богуславом Галицьким в інтерв’ю прес-службі ФВУ. Перше питання стосувалося саме цього.
- Інно, з чим пов’язано ваше повернення до «Волині»?
- Я повернулася додому, в Луцьк, але не в рідну команду. За кордон я поїхала, тому що хотіла попробувати свої сили на високому рівні, побачити, що представляю собою у такому сильному чемпіонаті як турецький.
- Які враження від сезону?
- Мені все сподобалося.
АДАПТАЦІЯ
- Складно було адаптуватися до нового чемпіонату, нового укладу життя?
- Ні. Три місяці я не тренувалася, а в підсумку мені потребувалося два місяці, щоб набрати оптимальну форму та постійно виходити в основному складу. Були деякі складнощі були в самій грі, адже мені прийшлося пристосовуватися до дуже швидкої гри після того, як багато років грала зовсім в іншому стилі – на високих передачах. Так швидко, як мені прийшлося грати, наприклад, діє южненський «Хімік», чи Олена Туркула в «Галичанці».
Але після Нового року тренер змінив стиль гри на близький мені по виступам за «Волинь», і цікаво, що після цього у нас пішла серія перемог.
- Як впоралися з мовним бар’єром?
- По-перше, мені допомагала Даша Озбек, адже мій англійській був не супер. Щоправда, з часом, спілкуючись з людьми, мені стало легше в цьому відношенні, а наприкінці сезону вже доволі непогано розуміла волейбольні терміни на турецькій мові.
Спочатку було дуже важко – одна в чужій країні, не знаючи мови, з часом адаптувалася і до укладу житті, до самої команди. Зараз навіть скучаю за Стамбулом.
ЧЕМПІОНАТ
- Чи можете згадати якусь яскраву гру в минулому сезоні?
- Мені всі матчі запам’яталися, всі були цікавими для мене.
- Не вже не запам’яталися матчі з такими монстрами як «Вакіфбанк», «Екзачібаші», «Фенербахче»?
- «Сариєр» - молода команда, тож фаворити чемпіонату не вважали нас за серйозного супротивника, тож «зірки» в цих матчах не були задіяні. Тож зіграти проти них не вдалося, хоча і дуже хотілося.
- Сезон в одному з найсильніших європейських чемпіонатів – позитивний досвід для вас?
- Враховуючи, що я раніше грала тільки в луцькій «Волині», то для мене це позитивний та дуже цікавий досвід.
- Як оцінюєте свою конкурентоспроможність на цьому рівні?
- Я можу грати на такому рівні – впевнена в цьому. Коли завершився сезон, мені пропонували залишитися і в цій команді, було пропозиції і від інших турецьких клубів.
- Чи можна говорити, що існує якійсь турецький стиль волейболу?
- Я б так не казала, це залежить від підбору виконавців. Хтось грає на високих передачах, хтось – швидко. Але більшості команд все ж таки властива швидка гра.
- На якому місці «Сариєр» завершив чемпіонат?
- На дев’ятому, в одному кроці від плей-офф, не вистачило двох-трьох очок до потрапляння у «вісімку». Але у нашої команди була задача награти молодих волейболісток та залишитися у вищому дивізіоні, тож керівництво було задоволено підсумками сезону.
ЖИТТЯ ТА ПЛАНИ
- Як переживали розлуку з чоловіком?
- Він часто-густо до мене приїжджав, тож можна було подумати, що я знаходжусь в командировках, а решту часу спілкувалася з нам за допомогою Інтернету.
- Як був влаштований побут?
- Клуб орендував для мене квартиру. Спочатку я жила там з Машею Войтенко, а потім вже сама.
- Збираєтесь продовжити кар’єру в Туреччині?
- Я хочу грати в будь-якому цікавому європейському чемпіонаті, не обов’язково в Туреччині.
- Які ж плани в наступному сезону?
- В наступному сезоні я беру паузу. Треба вже взяти перерву, не постійно ж грати у волейбол.
Прес-служба ФВУ