Ірина ТРУШКІНА: «Перш ніж, отримати задоволення від волейболу, ти повинен важко попрацювати»

Один з лідерів южненського «Хіміку» та збірної України Ірина ТРУШКІНА дала розгорнуте інтерв"ю клубній прес-службі, в якій відповіла на запитання не лише про спортивне життя.

Ірина Трушкіна - така людина, що і на майданчику, і в розмові за словом в кишеню не полізе. Спокійний перебіг не для неї, їй притаманні нестандартні, а значить, несподівані відповіді і рішення. Відповіді чіткі, як більшість її дій на майданчику, підчас з різкими судженнями на ту, чи іншу тему. Ну що ж, це цілком логічно для людини небайдужої, яка душею і серцем любить свою справу. Ось і традиційна бесіда за підсумками вийшла відкритою і цікавою.

СПРАВИ КЛУБНІ

- Ірино, для вас це був другий сезон в «Хіміку». Можете порівняти його з першим?

- Другий вийшов більш насиченим. Починався він досить непросто, насамперед, в психологічному плані. Збори, як зазвичай важкі. Пройшли. Все нормально. Але перша половина сезону, точніше пару місяців, вийшла такою складно-гнітючої. Можливо, того що, у мене боліла п"ята, і перестала тільки наприкінці сезону.

Тільки після перемоги в Кубку України трохи видихнули. Якось спокійніше стало. Ось тільки відбіркові матчі чемпіонату світу в Туреччині зіпсували нам настрій. А потім в основному приємні спогади: «Алупроф», «Дрезднер», незважаючи на програш за підсумками двох матчів. Та й досвід більш корисний, ніж чемпіонат України.

- В інтерв"ю за підсумками попеднього сезону говорили, що «хотілося б випити шампанського з єврокубку». Не вдалося, хоча, як показав розвиток подій, все було реально ...

- Звичайно, хотілося б, шкода тільки, що німкень не вийшло пройти. Незадоволеність? Ні, такого немає. Вважаю, що не треба зациклюватися на цьому, навіщо копатися в минулому, у нас починається новий етап - нові змагання. Так, нам не пощастило, але ми зробили висновки і пішли далі. Значить, наступного разу пощастить. Треба бути оптимістом.

- Матч у Бельсько-Бялі - один з найяскравіших в минулому сезоні ...

- Згодна. Момент перемоги - це завжди яскраво, це завжди сильні емоції. А той матч і поготів. А тут ще Настя Гарелік додала спогадів (сміється). Коли стрибали після перемоги, я так врізалася головою їй у зуби, що аж мітка залишилася на голові. Так що ще довго пам"ятала про той матч (посміхається).

- Чи можна говорити, що у зв"язку з травмою сезон вийшов змазаним?

- Та ні, не можу так сказати. Навіть оцінили за підсумками сезону - визнали кращою блокуючою. Хоча я знайду тисячу приводів причепитися до своєї гри - подача, захист, блок. Я знаю, над чим мені треба працювати. У цілому ж оціню сезон на «четвірку» за п"ятибальною системою.

Знаєте, вже дуже хочеться скоріше зіграти в єврокубках, спробувати свої сили в матчах з новими цікавими, може навіть нестандартними, суперниками. Перемагати їх, звичайно ж.

- З такого ось нестандартного в пам"яті що залишилося ...

- З попереднього сезону запам"яталися нестандартної технікою темношкіра нападаюча польського «Білостока». У неї був незвичайний винос руки і відповідний удар, і подружка у неї така ж. Своєрідні, прямо скажемо, дівчинки. З американкою Перрі з «Дрезднеру» довелося непросто у першому матчі - ніяк не могли її закрити. Вона, в принципі, стандартний гравець із силовим нападом, просто у нас в Україні таких немає. Але розібрали більш детально, і вона виявилася нам по зубах. З останнього - дві центральні блокуючі збірної Польщі зростом під два метри. За швидкістю ми зі Свєтою Лідяєвою в центрі нормально себе почували, а от нашим краях було важкувато впоратися з таким високим блоком і нападом.

- А в чемпіонаті України?

- Мені завжди подобалася, і по роботі, і по грі, ліберо «Галичанки» Вікторія Дельрос. Кайфую від того, як вона працює. Імпонує мені Світлана Лідяєва, з якою ми пліч-о-пліч тренувалися у збірній. З ними можна в бій, скажімо, на фінал чемпіонату Європи їхати.

«СЄВЄРОДОНЧАНКА»

- З «Сєвєродончанкою» у «Хіміка» вийшли самі пам"ятні матчі в минулому сезоні. Як забути післядрезденські матчі в Сєвєродонецьку, обидва по п"ять партій, 20:18 - на тай-брейку!?? У голові не вкладається ...

- Коли повертаєшся з єврокубкової арени в чемпіонат України, маючи високий рівень готовності, нехай навіть десь і психологічно пригнічений, не уявляєш, як можеш програти. Зрозуміло, що складно, але якщо ти там виграєш, як тут можна програвати. У мене ці дві гри, взагалі, пройшли, як у тумані - Дрезден ніяк не виходив з голови.

- Чому програли «Сєвєродончанка» у першому фінальному турі?

- Напевно, недоналаштувалися. По ходу сезону ми багато працювали, перебували в хорошій формі, що показали матчі єврокубків, але до кінця сезону втомилися, насамперед, психологічно. До того ж, коли всі навколо говорять, що ми так чи інакше станемо чемпіонами, мабуть теж позначилося на психології - вуха і очі не закриєш. Може, не до кінця розуміли, що треба викластися від А до Я, щоб обіграти «Сєвєродончанку». Ну нічого... Нас вчасно похитнули, і ми повернулися до свого попереднього стану. Налаштувалися і все зробили, як треба. І вчетверте стали чемпіонами України.

- Це найяскравіший матч на українській арені в минулому сезоні?

- Я б не сказала. Фінал Кубка країни. Зробили нарешті, що так довго всі чекали. І ось воно відбулося. «Фу-у-х!» - видихнули...

ЗБІРНА

- Після чемпіонатуу «Хімік» мало не в повному складі зіграв у відбіркових матчах Європи...

- Вважаю, що непогано зіграли. Були хороші матчі, були - не дуже. У першому турі зі збірними Польщі та Швейцарії дійсно вдалі ігри вийшли. У другому - багато помилялися, не вистачило добитих м"ячів і, на мій погляд, ще одного приймаючого. Так, і в першому турі, звичайно, могли виграти у збірної Польщі. Треба було заблокувати пару-трійку м"ячів. А от у другому турі зі швейцарської збірної не склалося. Позначилася і дорога, яка зайняла у нас в кілька разів більше, ніж у суперників.

- Ігри зі збірною Польщі стали найбільш важкими в минулому сезоні?

- Я б так не сказала. Не можу сказати, що ми були класом нижче. Позначилася незіграність. Якби ми грали клубом, цілком можливо ми б виграли.

- Чи позначилося відсутність Тетяни Козлової в другому турі?

- Звичайно. Таня - досвідчений гравець, вона б допомогла - і на прийомі, і в плані енергетики - а так після напруженого чемпіонату Росії у неї загострилися травми. А нам адже іноді просто емоцій не вистачало.

- У стикових матчах за вихід у фінал чемпіонату Європи-2015 зіграємо зі збірною Білорусі. Цікаво буде, як думаєте?

- Складно сказати. Ніхто з гравців цієї збірної з того, що бачила в останні роки, мені не запам"ятався чимось надприродним. У минулому сезоні грали з «Атлантом» - однієї з найсильніших команд цієї країни. Слабкувата команда, на мій погляд. Принаймні, на той момент часу саме таке враження залишилося. Збірна? Знаю, що повернулася з декрету і заграла Оксана Ковальчук. Знаю, що з"явилися в складі збірної молоді дівчата. Думаю, що матчі повинні вийти цікавими.

Хоча, чесно кажучи, не дуже хочеться грати за збірну, коли таке ставлення до команди. Я вже років десять граю за національну збірну, але ніколи не стояла на ставці. І в принципі, не хочеться грати без перспективи, я маю на увазі перспективу досягнення серйозних результатів. Для цього в збірній мають бути зібрані всі кращі гравці.

Ну вийдемо ми у фінальну частину, знову зберемося за два тижні до старту і поїхали. Поїхали зганьбитися? І потім чути від уболівальників, як після відбору на чемпіонат світу в Туреччині, і тренер не те робив, і гравці, і т.д. Хоча багато говорили: вам всього лише одного гравця додали до «Хіміку». Вони помиляються. Навіть присутність одного нового гравця кардинально змінює картину.

В цілому, підсумовуючи вищесказане, хотілося б, щоб керівні організації серйозніше ставилися до такого турніру, як чемпіонат Європи і, взагалі, до збірної. Інакше зрілому гравцю не має сенсу туди їхати. Краще провести час з сім"єю

- Але напевно хотілося б зіграти у фінальній частині чемпіонату Європи?

- Звичайно, хотілося б. Але не просто пограти, а щось виграти, але для цього, повторюся, повинні бути зібрані всі кращі гравці. На міжнародному рівні ми і клубом граємо, в єврокубках теж рівень неслабкий. Для мене краще отримувати такий досвід «Хіміку», де у нас налагоджено, де є ігрові схеми під кожного суперника, а Сергій Іванович у цьому, вважаю, найкращий спец. У нас є все, щоб вигравати на європейському рівні, за винятком, може, топ-команд типу казанського «Динамо». А так все залежить від нас. Не можу сказати, що «Дрезднер» сильніше за «Хімік». Ми його розібрали і були близькі до перемоги, але нам не пощастило... У Кубку ЄКВ я не бачила суперників на голову нас сильніших. З усіма можна було грати.

СІМ"Я

- Ну от, начебто спортивний сезон розібрали. Тепер про життя. Чим порадував син за останній рік?

- На двоколісному велосипеді навчився кататися, ось буквально перед другим фінальним туром чемпіонату. Піднімалася на тренування і побачила, що «мої» гуляють, а Марік на веліку катається. Хоча, з іншого боку, мене, взагалі, складно порадувати, я мама вимоглива (посміхається). Трохи турбує, що поки ще синуля ніяк не заговорить, як слід, але ми працюємо над цим. Подобається, що він почав прибирати за собою після того, як пограє - без якихось примх. Хлопець, зростає - змінюється, практично щодня підносить якісь цікавинки. Він у мене такий ласкавий, постійно обіймає мене, поцілує, скаже: «Мама, не плач», якщо бачить, що мені боляче. У цьому сенсі не можу натішитися.

- Судячи з усього, у чоловіка з сином постійні місця є в ігровому залі «Олімпу», за задньою лінією, ближче до виходу. Так?

- Так, коли цю трибуну опускали, а потім доводилося включати режим «пошук». О, побачила: одягнені нормально - добре, я спокійна (сміється). Але, звичайно ж, сконцентрована на грі - на інші думки не відволікаюся. Насолоджуюся грою, або намагаюся себе перебороти в якихось моментах.

- У вас бачу домашній питомець з"явився…

- У мене завжди вдома кішки були. Чоловік спочатку був проти, але після закінчення чемпіонату йому довелося поступитися. І дитина нехай долучається до живності. Ну подивіться ж: це просто чудо (Ірина бере на руки двомісячне кошеня). Дівчина шотландських кровей, офіційна кличка Трілліан, але ми кличемо її Тріша. Навіть паспорт буде (посміхається).

- Щодо скоро починається підготовка. І тому питання: волейбол для вас - це робота, або задоволення...

- Це улюблена робота, але перш за все, задоволення. Завжди. Але, перш ніж, отримати задоволення, ти повинен важко попрацювати. А інакше ти просто не зможеш його отримати.

- Ну і традиційне запитання. Чого очікуєте від наступного сезону?

- Ну як звичайно. Перемог. Хотілося б в єврокубку пройти якнайдалі. Психологічною стійкістю команда-то вже володіє. Може, Настя Чернуха ще не повною мірою, тому що такого великого досвіду виступів у неї немає.

- Ну в Дрездені, наприклад, вона не знітилася...

- Я б брала до уваги не цей матч, а ігри двох фінальних турів. Пора вже з"являтися стабільності, все-таки вже дев"ятнадцять років. Головне - не лінуватися. Взагалі, «молоді» у нас якісь тихі, спокійні. Не можна бути такими в волейболі, це ж не шахи. Ну Лена Напалкова – зв’язуюча, вони всі такі. Але Танюха Карпушина постійно в собі копається. Кажу їй: «Не копайся! Не вийшло - психанула і зробила». Коли багато копаєшся в собі, нічого доброго з цього не буде. Такий ось буде мій посил нашому підростаючому поколінню команди.

Прес-служба ФВУ за матеріалами офіційного сайту ВК «Хімік»