_pictogram.svg.png)
Головний суддя Кубку України, голова комісії пляжного волейболу ФВУ Валерій САМОДАЙ підбив підсумки змагань, котрі з успіхом пройшли 8-10 серпня в Одесі.
- Валерію Івановичу, ваше враження від змагань?
- Періодично, на один-два роки, вимальовуються центри розвитку пляжного волейболу в Україні. Останнім часом таким центром був Крим, а саме місто Саки, де ми планували його розвивати, проводити самі серйозні турніри. На жаль, Крим зараз відпав. Тому поки незрозуміло, яке місто стане таким центром. Фінал чемпіонату ми вирішили проводити в цьому році в Харкові – там живе та працює наш генеральний спонсор. З проведенням Кубку України ми бачимо, що Одеса також доброзичливо настроєна, настроєна до того, щоб поборотися за право бути центром пляжного волейболу в країні. Для цього в Одесі є все - море, пісок, відмінне місце розташування, хороший вболівальник, без якого цей вид спорту буде дуже нудним. Є меценати - люди, які люблять волейбол і готові вкладати в нього гроші. Тож Одеса є претендентом на право бути таким центром Можна сказати, що Кубок України пройшов та завершився дуже добре – тридцять шість чоловічих та сімнадцять жіночих пар – всі найсильніші, за виключенням двох пар – однієї жіночої та однієї чоловічої. Бажання грати в нашому турнірі висловили волейболісти із інших країн. Зараз були тільки волейболісти з Молдови, які були представлені трьома парами, причому непоганими. Хлопці сказали, що в наступному році обов’язково братимуть участь у всіх українських змаганнях. На жаль, в ці ж строки, що у нас, проходив фінал чемпіонату Росії, інакше мали б серед учасників і російські пари.
- Що скажете про спортивний рівень турніру?
- В цілому рівень доволі високий, особливо в чоловічій сітці. Жіночій пляжний волейбол у нас ще дуже молодий, але теж на доброму рівні. Адже молоді борються з дорослими на рівних. Тож треба тримати рівень та намагатися його підвищувати. Для цього в Україні проводиться багато турнірів. Якщо держава буде підтримувати пляжний волейбол фінансово, відправляти пари з кордон за бюджетні кошти, а не тільки за спонсорські, рівень буде зростати швидше. Зараз їздять в основному завдяки спонсорам: знайшли кошти – поїхали, не знайшли – не поїхали.
- Питання до вас як до тренера пари Олег Плотницький – Ілля Ковальов. Чи варто було виходити їм на майданчик, враховуючи травму Олега та юнацькі Олімпійські ігри, в яких вони незабаром братимуть участь?
- Ми порахували, що це не така серйозна травма, щоб зніматися зі змагань. Там вийшло перевантаження м’яза – за два-три дні він відновиться. Тим більше, ми домовилися, якщо стане дійсно погано, Олег зупинить гру. Глядачі дуже чекали цього фіналу, ми не могли їх підвести. Ми кожного року підписуємо договори з Міжнародною Федерацією волейболу, що гравці повинні радувати вболівальників та прикласти до цього масу зусиль, звісно, не на шкоду здоров’ю. Якщо не буде фіналу, не буде свята. Тож ми вирішили зробити свято.
- За кілька днів Плотницький з Ковальовим гратимуть в Нанкіні на юнацькій Олімпіаді...
- Не буду розмірковувати про шанси, скажу одне – задача стоїть максимальна.
Прес-служба ФВУ з Одеси
