Пилип ГАРМАШ: «Минулого сезону доводилося грати в рваних кросівках»

25-річний гравець збірної України Пилип ГАРМАШ, який захищав в минулому сезоні кольори лубенського «Фаворита», повернувся в харківський «Локомотив», з яким має діючий контракт. Його розставання з лубенчанамі, на жаль, не вийшло гладким - талановитий волейболіст сам розповів, чому так вийшло в ексклюзивному інтерв"ю сайту «Полтавщина спорт».

- Я в «Фавориті» грав на правах оренди, - починає розмову Пилип Гармаш. - Оскільки мені залишалося два роки контракту в харківському «Локомотиві», де у мене було не так багато ігрової практики, я вирішив що буде зовсім непогано провести один сезон дома. Потрібно сказати, що хлопці в лубенській команді підібралися хороші, у нас був чудовий колектив і ми багато чого могли домогтися в минулому сезоні. Але...

  - Які були «але», Пилипе?

  - В ігровому плані все було добре, ми навіть обіграли харківський «Локомотив» - гранда вітчизняного волейболу, але ось в організаційному - це був якийсь кошмар. Щоб не бути голослівним, наведу конкретні приклади. Наприклад, гравці «Фаворита» довгий час не отримували ніяких медикаментів і лікувалися за свої гроші. Нам не видавали спеціальне взуття, якого на сезон потрібно, як мінімум, дві пари - і це, між іншим, було прописано за контрактом. Кросівки мені, наприклад, видавав президент «Локомотива», який знав про мої проблеми. Я вже не кажу про фінансування команди: деколи ми сиділи по півтора-два місяці без зарплати, і якщо брати в цілому, то зі мною так і не розрахувалися повністю - борг клубу складає розмір приблизно двомісячного окладу. Хочу сказати, що це питання я просто так не залишу і буду свої права відстоювати до кінця в усіх інстанціях.

- Ви спілкувалися на цю тему з президентом клубу?

- Так. Володимир Дорош сказав, що знімає гроші за зниження спортивних показників. Що це за зниження, якими критеріями керувався президент, коли їх визначав, для всіх гравців так і залишилося загадкою. Особливо, якщо врахувати той факт, що ми виграли регулярний чемпіонат країни і вийшли в плей-офф з першого місця. А я, до слова, в квітні був визнаний кращим ліберо України! І де ж тут зниження показників?

Я вам більше скажу - за листопад і грудень з нас зняли по сорок відсотків заробітної плати, хоча в першому колі ми програли лише дві гри і закінчили «регулярку» з 10-очковим відривом від другого місця! Таке, вибачте, хамське ставлення було не тільки до мене, а до всіх членів лубенської команди. Це був якийсь страшний непрофесіоналізм з боку клубного керівництва. Несерйозне ставлення виражалося навіть у таких дрібницях, як повна відсутність ліків і вітамінів. На початку чемпіонату, пам"ятається, тренер за свої власні гроші купував хлопцям обезболююче. Ну, куди це годиться?

Багато разів президент клубу обіцяв гравцям, що все буде нормально, все з"явиться і налагодиться, але слова так і залишилися словами. Скажу чесно, його порожні обіцянки неабияк набридли ще в середині сезону, і, знаючи ситуацію, президент «Локомотива» Євген Щербина взимку запропонував мені повернутися до Харкова. Але я залишився, щоб дограти сезон у складі «Фаворита» - порахував, що піти, не доробивши справу до кінця, було б не по-чоловічому з мого боку.

У нас відбувалися часом просто дивовижні речі. Всі в команді знали, що на Кубок України ніхто особливих надій не покладав - завдання виграти трофей у нас не було. А потім, коли ми програли в кубковому розіграші, виявилося, що Кубок нам був потрібен! В контрактах гравців не було ні слова про поставлені завдання, а за друге місце в чемпіонаті - на словах, звичайно, нам належала премія - один оклад. За перше - два... Хлопці були розчаровані ставленням до справи в клубі. Той же Діма Сухінін не приховував, що приїхав в Полтаву професійно робити свою роботу, приїхав на певні умови. Це нормально - у багатьох гравців є сім"ї, діти. Йому багато чого обіцяли, але так і не виконали.

Я намагався поговорити з Володимиром Дорошем, але незабаром зрозумів, що це затія марна. У січні ми повернули «Фавориту» перше місце в таблиці, але грошей, що пішли на штрафи перед Новим роком, нам ніхто так і не повернув. Коли президент клубу запрошує до себе в команду гравця - значить, він несе відповідальність і за родини спортсменів, чи не так? А який нормальний гравець може продуктивно, якісно працювати, коли не платяться вчасно гроші, коли йому нічим годувати свою дитину? У нього тоді голова зайнята зовсім іншими проблемами!

- Що за метаморфоза сталася з президентом «Фаворита»? Мені завжди здавалося, що він щиро любить волейбол!

- Раніше Дорош дійсно любив волейбол, свою команду, а зараз охолонув. На іграх в минулому сезоні з"явився всього разів п"ять-шість, не більше того. Прийде, привітається з уболівальниками, а до нас в роздягальню не заходить... Коли він тільки створював клуб - все було інакше.

- Чому «Фаворит» з року в рік ігнорує єврокубки? Адже матчі континентальних клубних турнірів - це безцінний досвід для команди?

- Причина лежить на поверхні - брак фінансування. Хоча мені здається, що це дуже важливо для клубу - засвітитися в Європі, щоб тебе впізнали. Ім"я команди, її імідж у волейбольному світі - ось що важливо! Хто знає в Європі «Фаворит»? Ніхто. А «Локомотив» знають всі куди не приїдеш ...

Зараз, навіть якщо команда в Лубнах збережеться (у чому я особисто сумніваюся), більшість хлопців не хочуть грати ні за яких умов - аж до того, що вони просто готові закінчити кар"єру! Я чув про те, що Корнієнко та Сухінін навіть заплатили Дорошу свої гроші, щоб піти з клубу - просто так їх ніхто не відпускав. А адже цього року у команди був найреальніший шанс в історії стати чемпіонами країни... Шкода, що Дорош зрозумів це занадто пізно. За три гри до кінця сезону він почав підходити, питати, що, мовляв, вам, хлопці, потрібно, чим допомогти? Але було пізно - після фантастичної домашньої перемоги над «Локомотивом», ми були знесилені і поступилися «Кримсоді», яку просто зобов"язані були обігравати. Здолай ми тоді кримчан - і ми могли спокійно їхати до Харкова за золотими нагородами. Ми могли навіть програти в гостях «Локомотиву», за умови, що обіграємо Суми - а це було цілком реально! Скажу так - якби у нас з початку сезону було все необхідне для роботи - ми б виступили набагато краще. Про що можна говорити, якщо деякі матчі я грав в рваних кросівках! Мені не було соромно, я робив це спеціально, просто хотів таким чином показати нашим уболівальникам рівень розвитку клубу і ставлення до гравців.

- В якому стані, на ваш погляд, знаходиться нині український клубний волейбол?

- Зараз ситуація в країні складна, тому і в волейболі плачевний стан. Думаю, п’ять-шість команд зможуть почати сезон в Суперлізі. На перше місце претендент буде тільки один - «Локомотив». Адже тут сьогодні зібрані кращі гравці – десять-одинадцять збірників України. У Харкові все стабільно, все професійно організовано. Якщо захворів - лікар приїде навіть до тебе додому. А в «Фавориті» у нас економили - в клубі взагалі не було лікаря як такого, його функції виконував масажист. Хороший, до речі, фахівець своєї справи, але і він в результаті не витримав - і пішов з клубу.

А взагалі, дуже сумно, що державі нині не до волейболу. Мені абсолютно не здається нормальною ситуація, коли один футболіст донецького «Шахтаря» отримує за місяць більше грошей, більше ніж всі гравці української волейбольної Суперліги разом узяті. При цьому пан Дорош в пресі не раз говорив про те, що ми заробляємо занадто багато...

Прес-служба ФВУ за матеріалами сайту «Полтавщина спорт»