«ЗАЛІЗНІ» ЧОЛОВІКИ

Автори популярного спортивного видання "Олімпійська арена" побували на тренувальній базі важкоатлетів у Городку та поділились враженнями від побаченого зі своїми читачами.

Так виходить, що невелике містечко на Хмельниччині стає географічним центром вітчизняної важкої атлетики. Крім фантастичного спорткомплексу «Епіцентр», ще однією спортивною пам’яткою Городка є сучасний зал для важкоатлетів. Саме тут зараз чоловіча збірна України готується до відповідальних стартів.

Про цю важкоатлетичну базу спортклубу «Епіцентр» ми чули багато – із захопленням про неї говорили і спортсмени, і тренери. Але, як кажуть, краще один раз побачити, ніж десять разів почути. Оскільки нам випала нагода побувати в Городку, то не могли не відвідати зал, тим паче, що хотілося побачити тренувальний процес наших атлетів-збірників. Тому вирушили туди зранку, після сніданку – найкращий час, щоб застати команду в «повному комплекті» і «бойовій готовності».

Спортклуб «Епіцентр» знаходиться в дуже зручному місці, практично в центрі Городка. Піднявшись по сходах, відкриваємо скляні двері... Пройшовши через хол, потрапляємо до просторого тренажерного відсіку. Тут робимо коротку зупинку: неможливо втриматися, щоб не випробувати всю цю диво-техніку. Завершивши ознайомлення, йдемо в головні апартаменти. Дуже вражає! Тренувальний зал – просто диво! Величезних розмірів, світлий, дихається легко... І з часом ми вгадали: тренування в розпалі з усіма його атрибутами – брязкотом металу, гучним диханням атлетів, окриками і настановами тренерів. Звичайна робоча обстановка. Одразу в очі кидається великий плакат на стіні: «Чемпіонами не народжуються – чемпіонами стають!». Прекрасна мотивація для атлетів.

Звертаємо увагу, що крім помостів зі снарядами, в центрі залу стоять тенісні столи. Хлопці в паузах мають можливість і в пінг-понг зіграти. Ми теж не втрималися і «розписали» партію.

Нас зустрічає в.о. головного тренера чоловічої збірної з важкої атлетики Сергій Петеримов. Здійснюємо з ним обхід клубу, достоїнства якого нам перераховує Сергій Володимирович... Зал має велику пропускну здатність, оскільки тут 16 помостів і 16 нових сучасних снарядів. Комплекс також має блоки харчування та проживання, сауну... Тобто створені всі умови для підготовки спортсменів найвищого рівня.

«Слава Богу, що є така людина, як Олександр Герега, завдяки котрому з’являються чудові спортивні споруди. Лише півтора року він очолює Федерацію важкої атлетики України, але за цей період усі відчули потужний імпульс. До того ж Міністерство молоді та спорту нас підтримує», – зазначає Сергій Петеримов.

Проте, проблеми в команді є. Тому й не дуже вдало виступили на чемпіонаті Європи нинішнього року в Тель-Авіві. «Головна проблема – травматизм. З цієї причини на певний термін вибув, зокрема, один із наших лідерів – Артем Удачин, у якого зараз не все гаразд, – пояснює тренер. – Інша серйозна проблема пов’язана зі зміною поколінь. Деякі наші атлети завершили виступи. У будь-якій команді рано чи пізно настає час, що називається перехідним періодом. Так і у нас. На щастя, такі періоди не вічні. На зміну тим, хто залишив спорт, приходять нові таланти, багато з котрих згодом досягають найвищих спортивних вершин. Дуже важливо спокійно пережити цей час. Головне – не сидіти, склавши руки, а наполегливо працювати. І успіхи прийдуть обов’язково. Щодо побажань на майбутнє, то хотіли б мати постійного лікаря в команді. Впевнений, що цю проблему вирішать. І друге – нам потрібні фахівці-біохіміки з відповідним сучасним обладнанням. В плані науки ми поки що відстаємо від провідних країн. Адже технології швидко розвиваються».

– А в чому наші переваги?

– Чим ми маємо всі підстави пишатися, так це спортсменами і тренерами. Тут ми точно не відстаємо. Можу навести хоча б один приклад... Багато у світі знайдеться тренерів, які підготували двох олімпійських чемпіонів, а також призерів Ігор з важкої атлетики? А у нас такий є – Михайло Мацьоха, в котрого свого часу займався і Олександр Герега. А скільки у нас було і є видатних спортсменів! І не перелічити!

– Кого сьогодні можна назвати лідерами команди?

– Думаю, що буде правильним спиратися на рейтинг після чемпіонату Європи. Роман Зайцев на континентальній першості виступав у категорії 105 кг і посів п’яте місце. Непогано себе показав у Тель-Авіві Сергій Тагіров, який виступав у незвичній для нього ваговій категорії понад 105 кг. На жаль, у нього виявилися проблеми зі спиною, і зараз Сергій на реабілітації. Але відновиться, і своє слово ще скаже. Тим паче, що бажання у нього величезне. Ми дуже сподіваємося на Дмитра Чумака, Олега Прошака. Ще один наш лідер Ігор Шимечко зараз теж перебуває на реабілітації. Він переніс операцію і форму ще не набрав. Віримо, що успішно пройде лікувально-реабілітаційний курс і знову буде в строю Артем Удачин.

Великі надії в майбутньому пов’язуємо і з нашою молоддю. Зокрема, з Сергієм Смочеком, Дмитром Чухотським, які готуються в юніорській збірній під керівництвом Едуарда Нафанця. Є достатньо талановитих хлопців, котрі з часом увійдуть до складу національної збірної. За нашою молоддю стежимо уважно. Тримаємо на контролі. Не виключаємо, що хтось з них представлятиме нашу країну на Олімпійських іграх в Ріо-де-Жанейро.

– Коли розпочинається відбір на Олімпіаду?

– Цього року. Щодо підготовки до Ріо, то спорт разом з країною переживає непрості часи. А тут ще у нас і зміна поколінь. Образно кажучи, біг з перешкодами. Але треба подолати перешкоди, і ми це зможемо. Президент Федерації важкої атлетики Олександр Герега для цього робить усе. Слово за спортсменами та тренерами. Можна бути впевненими: хлопці викладатимуться на всі сто відсотків.

Поговоривши з наставником команди, сідаємо на лавку і з інтересом стежимо за тренувальною роботою спортсменів і тренерів. Поки є час, згадаємо історію спортивного клубу «Епіцентр». Він був заснований у 2008 році. І знадобилося небагато часу, щоб його робота принесла плоди. Та ще які! Після Ігор у Лондоні в спортклубі з’явилися два олімпійські чемпіони – важкоатлет Олексій Торохтій та боксер Олександр Усик, а також бронзовий призер Олімпіади Олександр Гвоздик – теж боксер. Були облаштовані місця підготовки спортсменів. Зал важкої атлетики в Городку, мабуть, найкращий у країні. А поруч ще й чудовий спорткомплекс «Епіцентр», де займаються не тільки важкоатлети, а й боксери, борці.

«Завдяки Олександру та Галині Герегам будівництво спортивних споруд йде не тільки у Хмельницькій області, а й по всій Україні. Відремонтовані прекрасні зали у Запорізькій, Луганській, Львівській областях, на Волині. Хочеться побажати, щоб у кожному виді спорту були люди, які стільки б робили для наших спортсменів, команд, молоді, а головне – для дітей. Це ж наше майбутнє», – каже прославлений тренер Михайло Мацьоха, котрий оголосив короткий відпочинок своїм підопічним, а сам підсів до нас поспілкуватися під час паузи в роботі.

Михайло Маркович нам повідомив, що зараз у Хмельницькому будується ще більш комфортний зал, ніж у Городку – на 20 помостів. В перспективі – ще одна споруда на 30 помостів. Йому не буде рівних ані в Європі, ані у світі.

Оскільки випадок звів нас зі легендарним спортивним фахівцем, котрий підготував цілу плеяду видатних атлетів, ми не можемо не поставити йому питання: «Про що ще може мріяти тренер?» Михайло Маркович посміхається і, після короткого роздуму, говорить: «Завжди є про що мріяти. Серед моїх вихованців бронзовий призер Олімпіади Денис Готфрід і два олімпійські чемпіони – Тимур Таймазов і Олексій Торохтій. Але, як відомо, Бог любить трійцю. Чому б не помріяти про третього олімпійського чемпіона? Вірю, що він буде. У нас є чудові хлопці. Наприклад, Володимир Болгарин у вазі 85 кг. Думаю, що в Ріо-де-Жанейро він увійде до призової трійки. Олег Прошак у важкій вазі... Взагалі, в цій категорії на міжнародній арені величезна конкуренція. Але наші хлопці сильні. Головне завоювати путівки на Олімпіаду. Якщо до 2016 року здобудемо максимум, то, на мою думку, на дві олімпійські медалі можемо розраховувати.

А ще мрію, щоб у збірної з’явився лікар. Про це ми повідомили Олександру Герезі. Тому не маємо сумніву, що лікар буде. Олександр Володимирович та Галина Федорівна все роблять для того, щоб були медалі у важкій атлетиці, боксі, боротьбі».

Коли ми збиралися йти, в зал колоною увійшов загін любителів спорту – юнаки і дівчата, підлітки, не менше півсотні. Прийшли спеціально, щоб помилуватися на цю пам’ятку Городка. Сергій Петеримов приділив час і їм – провів екскурсію, розповів про історію клубу, його видатних вихованців, познайомив зі збірною і тренерами.

Подумалося: «От би частіше сюди водили школярів». Кращої реклами виду спорту, ніж сучасний спортзал і тренувальний процес, не знайти. Так і поповнилася б армія юних важкоатлетів.

"Олімпійська арена", №10 Ігор Чемерис