Юлія Калина: У школі я була дуже худа, мене навіть дражнили

Юлія Калина – важкоатлетка української збірної, володарка бронзової медалі Олімпійських ігор 2012 року в Лондоні й третій призер чемпіонату світу 2009 року, входить до топ-10 кращих важкоатлеток світу 2014 року у ваговій категорії до 63 кг. Юлія розказала журналу «Aeroplan» про свій шлях до п’єдесталу та звичайний розклад життя чемпіонки:

- Юлія, Ви - єдина донька у ваших батьків, і у вас – чотири брати. Але саме Ви пішли у таких чоловічий спорт і піднімаєте в день до 3 тонн заліза. Ви ніколи не питали у батьків чому так сталося? Як Ваші брати ставляться до вас, і чи займаються вони у спортзалі хоча б на любительському рівні?

- В мене дуже спортивна родина: батько усе життя займається важкою атлетикою, двоє братів – майстри спорту, ще двоє займалися для себе. У школі я була дуже худа, мене навіть дражнили, тож тато вирішив, щоб я трохи «підкачалась». Так я почала займатися важкою атлетикою,  поступово втягнулась у спорт і зрозуміла, що це може стати моєю професією, справжньою роботою. Я з багатодітної родини, тож з дитинства розуміла, що треба самій пробивати собі дорогу у майбутнє. І помалу, крок за кроком, я опинилася в національній збірній з важкої атлетики. Сім’я мене дуже підтримала у моєму виборі.

- Мало хто навіть припускає, що за такою силою і фізичними даними стоять травми, розтяжки та багатогодинні тренування. Однак, не зважаючи на це,  Ви виглядаєте усміхненою, здоровою людиною, у якої нема проблем. Як Ви підтримуєте стан здоров’я і м’язів? Чи є у Вас свій секрет або метод, як утримувати баланс між здоров’ям і травматизмом?

- Будь-який професійний вид спорту травматичний,важка атлетика не є винятком. Звичайно, до всього треба підходити з розумом. У нашій справі головне не форсувати події,а дочекатися моменту, коли тіло буде готове до навантажень. Ми не підіймаємо одразу велику вагу, спочатку триває процес підготовки та розігріву зв"язок, м’язів і суглобів, тільки після цього можна брати кілограми. Для підтримки суглобів та зв"язок робимо вправи, розгріваємося, також приймаємо спеціальні спортивні вітаміни.

- Щоб знаходитись у ваговій категорії, треба постійно слідкувати за коливанням ваги. Чи важко утримувати баланс між критичною вагою і споживанням, адже для росту м’язів потрібне хороше не дієтичне харчування. Який Ваш стандартний раціон харчування?

- Коли належала до категорії 58 кг, то вживала менше вуглеводів та більше білків, щоб не набирати зайву вагу. Минулого року я перейшла у вагову категорію до 63 кг, тож раціон змінився навпаки. У нас є так правило: якщо починаються травми, треба змінювати вагову категорію на більшу. Загалом я усе своє спортивне життя набираю вагу, не сказала б, що це дуже простий процес. Я харчуюсь 5-6 разів на день, але невеликим порціями для кращого засвоювання їжі.

- Розкажіть про Ваш тренувальний день/тиждень/місяць?

- У мене 8 тренувань на тиждень: по 2 тренування на день 3 рази на тиждень та по одному – 2 рази на тиждень. І, звичайно 2 вихідних дня для того, щоб була можливість відпочити та відновитися. Тренування мають бути систематичними, без жодного пропуску. Якщо ти пропустив тиждень – протягом трьох тижнів потрібно буде відновлювати втрачений результат.

Перед тренуваннями з нами працює масажист, який розминає та розігріває м’язи. Потім загальна розминка і вже саме тренування. Якщо в когось є якесь слабке місце, це може бути спина, коліна, плечі або щось інше, то треба попрацювати над цими зонами, тільки після цього можна приступати до підняття штанги. Програму тренувань на 3-4 місяці вперед я прописую собі сама з урахуванням того, коли і яку вагу я маю підіймати.

- Скільки часу у році Ви віддаєте на тренування? Розкажіть, де Ви тренуєтесь?

- Мабуть 90-95% мого життя займають тренування, без цього досягти серйозних результатів просто неможливо. Можна сказати, що я живу на Олімпійській базі у Конча-Заспі, там же і тренуюсь. Приємно, що з 2013 року під керівництвом голови Федерації важкої атлетики Олександра Гереги почалась відбудова та реставрація залів для занять нашим видом спорту. Тож умови для тренувань сприятливі.

- Яка з перемог для Вас стала знаковою і символізує досягання рівня професіонала?

- Звичайно, це бронзова медаль на Олімпійських іграх 2012 року в Лондоні. Мрія, мабуть, кожного спортсмена - стати Олімпійським чемпіоном, тож у мене все ще попереду.

- Нещодавно Ви брали участь у досить спокусливих зйомках для календаря Федерація важкої атлетики України на 2015 рік. Ви повісите його у своїй кімнаті, подаруєте друзям чи вболівальникам? Чи сподобалось Вам виступити у якості фотомоделі?

- Із великим задоволенням повішу календар у себе в кімнаті, обов’язково передам батькам і, звичайно, приємно буде порадувати друзів та рідних. Наприкінці лютого напочтаку березня ми плануємо автограф-сесію для вболівальників з важкої атлетики, тож там найактивніші теж отримають календар Федерації від нас. Що стосується зйомок,то процес підготовки мені дуже сподобався. Думаю, кожній дівчині приємно, коли їй роблять професійний макіяж, зачіску. Одразу почуваєшся гарною, як з картинки. Для мене це був не перший досвід, у 2013 році я знімалася в кліпі про важку атлетику, тож вже мала уявлення, як все відбувається. Самі ж зйомки не такі легкі, як здається на перший погляд, на це потрібен час і, звичайно, зусилля.

- Ваш коханий – теж важкоатлет. Чи хочете, щоб Ваші діти пішли по слідах батьків?

- Важко загадувати, як складеться їхнє життя, однак хочеться, щоб діти займалися улюбленою справою. Але в будь-якому випадку до спорту привчати будемо. Коханий, окрім важкої атлетики, полюбляє футбол і бокс, тож дітям буде з чого вибрати.

- Ваш батько віддав Вас на штангу в 12 років. Зараз Ваша донька у такому ж віці. Чи плануєте віддати її у важку атлетику?

- Моя дочка почала займатися важкою атлетикою з 9 років. Але дитячий організм ще формується, тож ми вирішили трошки почекати і пізніше повернутися до занять. Я дуже хочу, щоб донька займалася, досягла результатів і увійшла до складу збірної України. Хочеться, щоб вона пішла по моїх стопах і перевершила досягнення мами у майбутньому.

- Яке з міст, де Ви вже побували, Вас захопило більш за все?

- Це одна з переваг спортсменів - можливість подивитися світ. У 2011 році в Парижі проходів Чемпіонат світу з важкої атлетики. Мене дуже вразило це місто. У нас була можливість відвідати французькі пам’ятки, піднятися на Ейфелеву вежу. Ми вистояли дуже велику чергу, змерзли, але враження, отримані потому, були того варті. Коли я побачила вечірній Париж увесь в ілюмінації – я полюбила це місто.

І ще мені дуже сподобався Лондон – гарне історичне місто, яке мене захопило. Можливо тому, що я була в такому піднесеному настрої після того, як заробила олімпійську медаль. Ми багато гуляли містом, по набережній Темзи. До речі, люди на вулиці, у метро дуже доброзичливі, деякі навіть впізнавали мене та вітали з перемогою. Багато англійців вважали, що я гімнастка, коли ж дізнавалися, що я важкоатлетка, дивувалися.

- Розкажіть про свої плани на 2015 рік. В яких міжнародних змаганнях плануєте брати участь?

- Традиційно для мене головними є три змагання протягом року. Перше міжнародне змагання 2015 відбудеться вже в квітні – це чемпіонат Європи з важкої атлетики, який проходитиме в Тбілісі, Грузія. Восени - Чемпіонат України, а в листопаді головне змагання – Чемпіонат світу, який відбудеться цього року в США. Можливо влітку візьму участь в одному з турнірів, але ця активність ще під питанням. Головне, що у планах, – тренуватись, тренуватись і ще раз тренуватись! Та зробити все можливе, щоб заробити заповітні медалі!