_pictogram.svg.png)
Напередодні Київсього Міжнародного турніру присвяченого видатним борцям та тренерам ми згадуємо як все починалось
А почалося все – 18 лютого 1932 року, коли в селі вільхи на Харківщині народився майбутній борець та чемпіон – Володимир Синявський. Один з найвидатніших українських борців, срібний призер Олімпіади, чемпіон світу, володар Кубка світу, чотириразовий чемпіон СРСР і видатний тренер. Далеко не кожен успішний борець здатний стати хорошим наставником. Передавати своє вміння іншим - великий дар і Володимир Іванович щедро ділився цим даром з іншими. Будучи вихованцем одного з основоположників вітчизняної школи боротьби, Арама Ялтиряна Володимир Синявський і сам володів беззастережним чуттям на чемпіонів.
Простою долю борця не назвеш. У дитинстві в руці хлопця розірвався снаряд, що залишився від німців. Лікарі не сподівалися повернути дієздатність руці, але завзятість і працьовитість Володимира зробили диво. Обравши професію слюсаря Синявський кілька разів намагався записатися в секцію боротьби , але йому відмовляли ... занадто високий. Але справжній талант не сховаєш. Іноді випадок сам призводить майбутнього чемпіона в спорт. Так було і зі слюсарем Володимиром Синявським, якого привели до тренера Веригіна грузинські колеги. Не змогли грузини, які знають толк в боротьбі відпустити просто так обдарованого хлопця. Результати тренувань не змусили довго чекати і першорозрядником Синявським зацікавився сам Арам Ялтирян, тренер збірної СРСР! Прозорливий Ялтирян відразу запросив Володю до себе в Київ. І почалися тренування і перемоги, перемоги і тренування ...
А його спаринг партнери і не помічали, що одна рука у Синявського травмована. Але спорт виявився кращим доктором і цією рукою Синявський поклав на лопатки багатьох найсильніших борців 50-60-их років.
Його перемоги вписані в усі книги про боротьбу: дворазовий чемпіон світу, срібний призер Олімпійських ігор в Римі, переможець Кубка світу, чотириразовий чемпіон СРСР... а його сутичка з турком з турком Шахіном стала притчею.
Володимира Синявського в борцівському світі називали унікумом, тому що жодному атлетові не вдалося стати чемпіоном світу, перемігши усіх суперників чисто, тобто поклавши на лопатки. А Володимир Синявський таке зробив і першим серед борців вільного стилю України піднявся на вищу сходинку п"єдесталу пошани у 1959 році. Тоді дебютант Синявський встановив своєрідний борцівський світовий рекорд , який неможливо перевершити, можна тільки повторити: поклав на лопатки всіх шістьох суперників, серед яких були переможці та призери попередніх світових першостей. Добре володів прийомом "канарка" ( переворот із захватом шиї з-під плеча).
Закінчивши спортивну кар"єру, Володимир Іванович не зійшов з килима. Адже потрібно було підготувати собі заміну, виростити для України нових чемпіонів. Для кожного свого учня Синявський в першу чергу був другом. Двері його будинку, як і колись будинку Ялтиряна завжди були відкриті для талановитих борців. Так Володимир Іванович поселив у себе починаючого спортсмена Бориса Савлохова, знаного згодом, як головного мецената української боротьби.
Борис Сосланович з турботою ставився не тільки до своїх вихованців, а й до своїх наставників. Ім"ям свого тренера Володимира Синявського він спочатку назвав спортивний клуб, а потім заснував міжнародний турнір на честь видатних тренерів та спортсменів України.
Сьогодні вже друзі та вихованці Бориса Савлохова продовжують його справу і докладають усіх зусиль, аби не зважаючи ні на що турнір залишався гідних тих кому він присвячений.
