_pictogram.svg.png)
Петро Білейук поділився враженнями та власними висновками після чемпіонату Європи
- Розкажіть, як ви прийшли в боротьбу? Хто був першим наставником і хто тренує вас зараз?
- В шість років мене разом з братом привів в зал наш тато. Справа в тому, що мій перший тренер Іван Куриляк, в якого я тренуюся і досі, зумів зі своїм батьком створити з нуля дуже потужну борцівську школу в нашому селі Джурів. Він дуже любить свою справу і завжди активно заохочував наших хлопців займатися цим видом спорту. Мій тато зацікавився і віддав нас у секцію вільної боротьби. Ми самі з сусіднього села, але тепер Джурів став нам рідним, бо більшість часу проводимо там на тренуваннях.
- Коли відчули, що хочете присвятити цій справі життя, піти у професійний спорт?
- З перших уроків мене дуже захопила боротьба. Але остаточно відчув, що це моє – коли почалися перші результати. Після перших перемог стало цікавіше працювати над собою, тренуватися. І років у 15 я зрозумів, що хочу аби хобі перетворилось на професію. Коли я потрапив в збірну команду мене дуже підтримали головний тренер чоловічої збірної Руслан Савлохов та головний тренер молодіжної збірної Вадим Тасоєв. Це також стало поштовхом для більш серйозної праці над собою.
- Наскільки відрізняється ваш режим вдома від навчально-тренувальних зборів? Чи вистачає вам спаринг-партнерів вдома? Ваш брат також борець, це допомагає?
- Вдома в нас надзвичайно напружений графік, ми тренуємось двічі на день. Тільки у неділю відпочиваємо. Також маємо досить часу для підготовки, аби посидіти з персональним тренером обговорити слабкі та сильні сторони, дослідити техніку потенційних суперників, вдосконалити свої коронні дії.
На щастя в нас в Джурові немає проблем зі спарингом. В нас тренується багато титулованих молодих спортсменів Андрій Джелеп, Іван Кусяк, Роман Гуцуляк. Також спарингуюсь разом з братом.
- Ви вдруге були на дорослому чемпіонаті Європи, це допомогло психлогічно?
- Цього року я їхав більш упевненим. Минулого року після чемпіонату Європи я зробив для себе багато висновків і психологічно зараз було легше.
- На кого із суперників налаштовувались в першу чергу?
- На всіх суперників потрібно налаштовуватись рівноцінно. На чемпіонаті Європи всі учасники однаково небезпечні. Головне налаштуватись на перемогу і не створювати собі кумирів.
- В півфіналі ви зустрілись з діючим Олімпійським чемпіоном з Грузії. Наскільки титули суперника тиснули психологічно?
- Психологічно я налаштовувався так як на всіх, але на жаль не зумів нав’язати йому свою боротьбу. Буду намагатися працювати більше, вірити в свою перемогу. Моєму особистому тренеру Івану Куриляку дуже подобається стиль Володимира Хінчигашвілі і мені дуже хотілося довести своєму наставнику, що я можу бути кращим. На жаль не вдалося, буду працювати й надалі. Але ця сутичка багато чому мене навчила. Я зрозумів для себе деякі технічні та психологічні моменти, це корисний досвід. Сподіваюсь наступного разу перемога буде за мною.
- Ваша сутичка у бронзовому фіналі була дуже напружена. Наскільки молдавський борець був складним?
- Дійсно це була найбільш напружена сутичка, оскільки йшлося про медаль. Хотілося звісно завоювати медаль для країни, для команди, привезти медаль в рідний Джурів. Я старався, виклався на всі 100 %. Я ні на що не нарікаю, потрібно шукати причину поразки в собі і докладати зусиль аби її виправити.
- Як взагалі оцінюєте виступ нашої чоловічої команди, як вважаєте чого не вистачило щоб завоювати медалей?
- Я не тренер, тому не можу аналізувати всі виступи. Можливо тут все, як в житті є спади і є злети. Молоді хлопці – не достатньо трохи досвіду. Звісно вони розуміли, що на чемпіонаті Європи дуже велика конкуренція, треба викладатися на повну і кожна дрібничка має значення.
- Чи не задумувались про те аби збільшити змагальну практику, частіше виїжджати на міжнародні змагання?
- Міжнародні старти це завжди добре, але на них потрібно їхати підготовленим. Де нам з хлопцями виступати вирішують тренера. Якщо будуть нам довіряти місце у збірній і везти на змагання – потрібно ще більше тренуватися і докласти всіх зусиль аби показати результат.
- Зараз збірна дуже оновилась, багато молодих хлопців, ветерани поступово відходять з килима, як гадаєте це дає ширші можливості для молодих заявити про себе, чи навпаки тільки поруч з досвідченими спортсменами можна вийти на вищий рівень?
- Звісно дуже добре, коли на тренуваннях є старші товариші, є з кого брати приклад, тягнутися до них. Добре, що є молоді товариші, котрі наступають на п’ятки, здорова конкуренція це завжди корисно. Своїх противників потрібно поважати і перемагати.
- Зараз досі відбуваються зміни до правил, це не заважає, що майже кожні змагання мають інший регламент і певні нюанси?
- Правила для всіх однакові, потрібно виходити на килим і боротися. Як жартує мій наставник: «Туше ніхто ніколи не відміняв».
- Які турніри збираєтесь відвідати цього літа і до яких важливих стартів готуватиметесь? Можливо чемпіонат світу?
- Зараз готуюся до традиційного турніру «Звитяжне коло» в Джурові і також до чемпіонату України. Звичайно є велике бажання потрапити на чемпіонат світу, але це будуть вирішувати тренера.
І користуючись нагодою хотів би подякувати своїм батькам, які мене дуже підтримують, своєму першому тренеру Івану Куриляку, який став мені як другий батько, головному тренеру чоловічої збірної Руслану Савлохову, президенту Асоціації спортивної боротьби Івано-Франківської області Едуарду Прощуку і декану фізичного виховання Ярославу Яціву та всім друзям та колегам по збірній.
