_pictogram.svg.png)
Близько тридцяти вихованців Донецького училища олімпійського резерву, завдяки ініціативі Андрія Калашнікова, та особистій участі та підтримці невтомного ентузіаста, голови громадського об"єднання "Союз Православних Сил" - Юрія Цікаленка, отримали притулок, братерське тепло та можливість тренуватися, харчуватися і мешкати в комфортних умовах спортивно-оздоровчого комплексу в селі Круглик.
Ми зустрілися із старшим тренером кадетської збірної Віктором Лозовим, як раз напередодні переїзду борців-біженців, що знайшли у Круглику мир та спокій, до Білоцерківського спортінтернату. Саме в Круглику, як зізнався Віктор Вікторович, борці віком від 13 до 17 років з Донецька, Стаханова, Тереза, Волновахи, підлікували травмовані війною душі, позбулися страхів від вибухів бомб, відчули радість людського тепла та опіки, отримали змогу вийти на килим. Окрім тренувань, і це не перебільшення, в одному з найкращих борцівських залів Украіни, юні борці продовжили навчання у Хотівській середній школі, що розташована неподалік спортивного центру. По суті, Віктор Лозовий, разом з синами Михайлом та Олексієм, яким теж довелося покинути квартири у Донецьку та Маріуполі, заради майбутнього пацанів, зуміли зібрати дітей і вивезти їх із зони бойових дій.
Знаючи про вкрай складну ситуацію на сході, розповів Віктор Вікторович, ще на початку серпня до нього почали надходили пропозиції переїхати з командою до інших інтернатів. Команда в Лозового сильна. Серед підопічних чимало перспективних борців – чемпіон світу Артур Політаєв (Стаханів), чемпіон Європи Олександр Грушин (Донецьк), та багато інших талановитих юнаків. “Але, нам не хотілося засмучувати директора Донецького училища олімпійського резерву імені С. Бубки, Анатолія Андрійовича Кучерова, якому 78 років, який надзвичайно багато робить для спорту, і якого ми щиро поважаємо. І тренери, і батьки, і діти до останнього моменту надіялися, що ситуація в регіоні заспокоїться, і ми з хлопцями зможемо повернутися до повноцінних тренувань в рідному училищі.”- сказав Лозовий. На жаль, війна затягнулася і зруйнувала всі тренерські плани.
Через короткий час, ці діти б зникли із поля нашого зору, переконаний Віктор Вікторович. Ми би їх загубили. Після обстрілів, злиднів, пережитих жахів, діти навряд чи би повернулися в спорт. Малі пережили величезний стрес. Багатьом не було що їсти. Перед початком першого тренування в Круглику, Єгор Мліков з Донецька, який збирав ночами моркву й картоплю на полях, "поплив" в строю і втратив свідомість. Зовні хлопець виглядав нормально, але був повністю виснажений морально та фізично.
Непросто було тренеру знайти спільну мову з дорослими, які теж перебували у важкому психологічному стані. Батьки, знервовані, перелякані сидінням місяцями в підвалах, боялися відпускати дітей. Мами тримаючи синочків за руки, зі сльозами казали, що хай краще сидить біля мене й нікуди не йде. Батьків можна зрозуміти. Вони зіткнулися із шаленою агресією, невідступною загрозою, і сподівалися пересидіти небезпеку під землею. Лозовому вдалося заспокоїти батьків, і під особисту відповідальність переконати їх, що дітям потрібно рухатися, боротися, йти вперед. Мами почули і повірили голосу мудрого наставника.
На жаль, наприкінці літа обстановка в регіоні погіршилася, і потрібно було шукати вихід із ситуації, розповідає Віктор Лозовий. Зали боротьби на сході закриваються. Секції не працюють. В одному Маріуполі, що нараховує понад двадцять залів, де тренувалися тисячі підлітків, тренувань сьогодні немає. Боротьба опинилася на межі виживання. Сьогодні, наголосив Віктор Вікторович, боротьба в Україні виживає тільки завдяки підтримці та зусиллям небайдужих людей і ентузіастів, як Юрій Цікаленко. Саме в Круглику набрав групу і буде проводити заняття з маленькими діточками і Михайло Лозовий. А Олексія Лозового запросили тренувати дітей в Миронівці, де після закінчення інфізу розпочинав тренерську кар"єру батько. Вихованець Віктора Лозового - Олександр Мілевський знову ж таки власними зусиллями та за власні кошти створив в Миронівці сучасний зал боротьби. Серйозну фінансову допомогу у цій благородній справі Олександрові надали: голова колгоспу села Юхни - Володимир Григорович Коропищенко, голова колгоспу села Владиславівки - Іван Іванович Василенко, та фермер села Яхни - Олександр Одинокий. Хотілося б згадати і ще одного активного учня Лозового - Володимира Дрозда, який організував і проводить в Миронівці турнір на честь Великої Перемоги у Вітчизняній війні та турнір імені Заслуженого тренера Ураїни Віктора Лозового.
На превелике щастя, є в Україні люди з великим серцем, які люблять боротьбу і роблять все для того щоб вона розвивалася та відроджувалась. Без цієї допомоги, і це розуміють сьогодні всі, боротьба може опинитися під загрозою зникнення. Від імені Федерації греко-римської боротьби та особисто Віктора Лозового, хочеться висловити щиру подяку Юрію Володимировичу Цікаленко та всім небайдужим людям за участь і підтримку у розвитку дитячого спорту!
