БОРОТЬБА - НАШЕ ЗАВТРА!

За півдня в Шостці ми встигли чимало. Саме там зрозумів слова Діни Харенко, що тренера з віддалених міст особливо потребують нашої уваги, підтримки та допомоги. Звичайно, приємно писати про перемоги Жана, Чернецького, Тімченка, але ж боротьба зароджується не в Конча-Заспі, а в маленьких містечках та селах України, де попри всі негаразди піднімають боротьбу - Іван Курилюк, Алексан Сардарян, Микта Красилов, В"ячеслав Орлюк, Петро Коновальчук, Назар Ярош, Юрій Семігута, Дмитро Шевчук, Віктор Гайдук, Андрій Суровягін та багато інших ентузіастів...

 

 

 

Віктор Олексійович Семухін, безперечно один із тих, хто живе дітьми і боротьтбою. Він весь час переживав і з батьківською дбайливістю думав тільки про одне, як нам все встигнути. В голові мішалися враження від спілкування з дітками у Воронежі, не йшов з очей змертвілий зал ДК ім. Маркса, де з похмурих від самотності стін тягнуло потом, прохолодою й забутими дитячими голосами й сміхом. Приємні відчуття отримав від спілкування з чоловіками, які принципово й незворотньо стали на порятунок дитячого спорту від повної руїни, безладдя та занепаду. 

 

- Кожному з нас, - зізнався майстер спорту СРСР з класичної боротьби Василь Балтай,- боротьба дала дорогу в життя. Нам боляче дивитися на те, як спорт гине. Ми хочемо, щоб наші діти зростали здоровими, сильними, чесними, порядними. Щоб на тренуваннях вчилися перемагати себе, шанувати старших, надавати підтримку друзям і в майбутньому стали нормальними чоловіками. 

 

 

 

Підтримав друга і Олександр Кривуля: - Для того, щоб зберегти зали ми змушені боротися за боротьбу. Нам ніхто нічого не дає. Не дуже хто хоче вкладати гроші в дітей. Інвестиції в майбутнє для багатьох підприємців є неприбутковими. Складається враження, що державі фізично здорові громадяни не потрібні. На щастя є люди, які розуміють, що з собою на той світ всього не забереш. Вони усвідомлюють, що підтримка дітей сьогодні, коли батьки багатьох пацанів не мають змоги платити за тренування, це безцінний внесок у будучність нашої країни. В «Імпульсі» ми справді отримали заряд надії та оптимізму. 

Перед виїздом до Новгород-Сіверського ми заїхали до спортзалу «Рубін» де тренування з дітьми проводить досвідчений тренер Віктор Михайлович Дегтяренко. До нашої команди приєднався молодий тренер Денис Бугрік. 

Після знайомства з братерським колективом дитячо-спортивної громадської організації «ШКІД», якій вже 10 років, склалося переконання, що не потрібно звинувачувати когось у байдужості, потрібно брати відповідальність на себе, «тормошити» представників місцевої влади, конкретно забирати дітей з вулиць і направляти їх на правильний шлях. Коли є команда правильно міркуючих людей, немає сумніву – все вийде! 

 

 

 

Від імені ФГРБУ, від імені всіх тренерів, що працюють далеко від столиці і, напевне, розуміють нас найкраще, бажаємо Шосткінській родині борців успіху, Господнього благословення та нових перемог!

 

Автор статті: Олександр Пастухов