_pictogram.svg.png)
Навички в боротьбі завжди набуваються в процесі виконання вправ, тобто при цілеспрямованому повторенні дій. Важливо, щоб кожне подальше виконання було якісно краще попереднього.
Поліпшення навичок не завжди відбувається рівномірно. Зазвичай спочатку засвоєння того чи іншого руху буває успішним, потім якість виконання елементів прийому залишається постійним або навіть погіршується. Затримки в розвитку навички пояснюються різними причинами:
порушення послідовності навчання, неправильний підбір партнера або манекена, невпевненість або зайва самовпевненість спортсмена, погане самопочуття тощо. Буває, що спочатку борець поволі опановує дію, а в подальшому цей процес прискорюється, що значною мірою залежить від методики навчання, індивідуальних особливостей спортсмена і в меншій мірі пов"язане з особливостями самої техніки.
Виділяють чотири стадії процесу формування навички:
генералізація, концентрація гальмівно-збудливих процесів, стабілізація автоматизація. Стадія генералізації. При розучуванні техніки боротьби займаючийся отримує «конкретне уявлення про прийом або спосіб руху у вигляді суми відчуттів, представлених у певних поєднаннях». На цій стадії він часто реагує не тільки на істотні особливості прийому, але і на безліч інших деталей, помічених при показі прийому викладачем. Дані про новий рух охоплюють значну частину кори головного мозку, відбувається так званий процес іррадіації. Зовні це проявляється в скутості і напрузі багатьох м"язів, що не беруть участь у виконанні прийому. При цьому знижується амплітуда руху, погіршується координація і т. п. Причиною скутості може послужити також сором"язливість борця, невдале виконання ним попереднього прийому та ін.
Наявність у займаючогося м"язової скутості – серйозний сигнал для викладача. У цьому випадку слід припинити засвоєння техніки боротьби. Підвідні вправи і повторення більш простих, іноді навіть далеких від нового, прийомів сприяють ослабленню скутості.
Новачки зазвичай не вміють виділити головне з того, що їм потрібно освоїти. Тому викладач повинен вибірково зосереджувати їх увагу на тому чи іншому елементі прийому, на швидкості його виконання і т. п. На стадії генералізації тренер повинен охороняти займаючогося від надлишку інформації.
Стадія концентрації. У процесі повторення прийомів іррадіація збудливих процесів змінюється їх концентрацією. Борці засвоюють основні частини прийому. Усуваються зайві рухи. Спочатку основний рух, а потім і прийом в цілому стають більш доступними для виконання. Труднощі, які виникають від сил тяжіння, інерції та дії м"язів-антагоністів, поступово не тільки долаються, але і використовуються для вироблення найбільш раціонального способу виконання дії.
На цій стадії спортсмени ще допускають помилки в рухах, але вже наближаються до кращого їх виконання, звіряючи власні дії зі зразковим показом тренера та керуючись його вказівками.
Важливим моментом роботи викладача на цій стадії є активне сприяння концентрації збудження. Викладачу слід швидко виявляти помилки, ретельно відсіювати неправильні дії, даючи їм негативну оцінку. У той же час потрібно прагнути до того, щоб все позитивне закріплювалося при подальшому виконанні прийому.
Напружена робота викладача з контролю за виконанням рухів на стадії концентрації виправдана, так як легше затримати засвоєння неправильної навички, ніж виправляти її, коли вона склалася і тим більше закріпилася.
Стадія стабілізації. На цій стадії помилки у виконанні прийому виключаються і з"являється здатність коригувати техніку виконання прийому при появі деяких відхилень в статичній (міра стійкості), кінематичній (умови зв"язку з противником) або динамічній ситуації (переміщення суперника або власне пересування). Спортсмени мають можливість менш ретельно контролювати окремі частини руху при високій якості виконання прийому в цілому.
Стадія автоматизації. На цій стадії формується здатність уловлювати момент «пускової ситуації» в умовах великого числа збиваючих факторів.
По мірі утворення динамічних стереотипів та автоматизації виконання основних груп прийомів створюється можливість легко переходити від одного прийому до іншого. Це вміння виключно цінне в боротьбі, так як тактико-технічні побудови в сучасній боротьбі засновані на застосуванні не окремих прийомів, а їх комбінації, де один прийом готує проведення іншого, завершального.
Здатність подумки випереджати хід цілої серії рухів називається антиципацією. Борцям доводиться виконувати прийоми в таких комбінаціях, у яких вони ними ніколи не разучивались. Така здатність нервової системи називається екстраполяцією.
