З ОЛІМПІАДИ В ММА?

Після професійного боксу, змішані єдиноборства мабуть найкомерціалізованіший вид спорту, який має чимало прихильників по всьому світу і дедалі частіше стає продовженням кар’єри боксерів, самбістів, майстрів джиу-джитсу та борців. Існує багато причин, чому представники класичної та вільної боротьби покидають олімпійський спорт та вирушають у вільне плавання, мабуть найголовніша з них – гроші. Адже навіть Олімпійська медаль та перемоги на міжнародних стартах не завжди гарантують борцям гідну винагороду, особливо в країнах, де спорт не на першому місці. 

Розглянемо декілька вдалих і не дуже прикладів борців-олімпійців, які переходили до ММА.

Емігрант з Куби Йоель Ромеро – один з найуспішніших борців, які переходили в MMA. Чемпіон світу 1999 року, срібло у 2002 та 2005 роках, бронза у 1998 і 2001 році і, найголовніше, срібна медаль Олімпіади-2000. На Олімпіаді 2004 року він став вже четвертим.

 

Після чемпіонату світу 2005 року Йоель вирішує перейти в MMA. Завдяки поєднанню величезного досвіду в боротьбі, неймовірних фізичних даних, а також дивовижного прогресу в стійці Ромеро здобув кілька вражаючих перемог. В даний час посідає 2 сходинку в офіційних рейтингах середньоваговиків UFC.

 

Американка виграла срібну медаль на своїх перших Олімпійських іграх в Афінах. Крім того, серед її досягнень срібло на світовому чемпіонаті 2003 року і бронза на чемпіонатах 2005 і 2007 років. Сьогодні Сара одна з зірок жіночого ММА і у неї є всі шанси досягти в цьому виді спорту навіть більших успіхів, ніж в боротьбі.

 

 

Незважаючи на те, що Ліндланд тренувався і виступав у вільній боротьбі (і навіть став чемпіоном Панамериканських ігор 1994 року в цій дисципліні), більшого успіху він добився як борець греко-римського стилю: неодноразовий чемпіон США, срібний призер чемпіонату світу 2001 і, що найголовніше, срібний призер Олімпіади 2000.

Багато хто малював Метту відмінні перспективи у змішаних єдиноборствах, однак низка нищівних поразок поставила на них хрест. Сьогодні Ліндланд – тренер з боротьби.

Рекорд Аскрена в боротьбі за час навчання в коледжі 153-8, враховуючи дві перемоги на першості США. У 2008 році Бен вийшов на міжнародний рівень і став учасником Олімпіади, де, щоправда, залишився без медалей. "Я облажався, – дуже ємко описав він свій виступ на Іграх. Однак вже через рік Аскерн став чемпіоном Світу у вазі до 84 кг.

Цього ж року Аскрен успішно дебютував в ММА. На сьогоднішній день він провів у октагоні 15 успішних поєдинків.

 

Даніель Кормье має за плечима величезний досвід участі в турнірах по боротьбі. Бронзовий призер чемпіонату світу 2007, четверте місце на Олімпіаді 2004, капітан збірної країни на Олімпіаді-2008 в Китаї – значний список досягнень.

Через проблеми зі здоров"ям і сгонку ваги після Олімпіади 2008 року Кормье вирішив кардинально змінити свою кар"єру, ставши бійцем ММА. Він почав тренуватися в знаменитому залі AKA разом з такими бійцями, як Кейн Веласкез, Люк Рокхолд, Джон Фітч, Джон Косчек. На сьогоднішній день займає 1 місце в рейтингу підлозі-важковаговиків за версією Sherdog і 1 місце за версією FIGHT! Magazine.

 

Чемпіон США, срібний призер світового чемпіонату 1991 року, Колман мав шанс стати олімпійським чемпіоном на Іграх 1992 року в Барселоні, однак посів лише 7 місце.

Неможливо переоцінити внесок Марка Колмана у розвиток сучасного ММА. Хрещений батько стилю «граунд-енд-паунд» зробив величезний вплив на цей спорт, за що і був включений в зал слави UFC.

 

Якби експертів в MMA попросили вибрати кращого бійця в історії цього виду спорту – ім"я Дена Хендерсона було б сказано не раз. Чоловік, який завоював титули Pride і Strikeforce, нокаутував Федора Ємельяненко і на старості літ видає пристойні бої – це, безумовно, легенда.

Але до всього цього Хендерсон був борцем греко-римського стилю. У 1984 році він представляв США на Панамериканських іграх. На Олімпіадах 1992 і 1996 років він посів лише 10 і 12 місця. Так, Хендерсон не став великим олімпійцем, але він використовував свою борцівську базу для того, щоб побудувати одну з найуспішніших кар"єр у змішаних єдиноборствах.

 

 

Сподіваємося, що Олімпійські Ігри у Ріо пройдуть без "втрат" для боротьби і привернуть ще більшу увагу спонсорів та громадськості до нашого виду спорту.