Еволюція правил греко-римської боротьби

Наша улюблена класична боротьба, незважаючи на свою назву, в наш час дуже відрізняється від тієї боротьби, яка виникла багато сторіч тому у Давній Греції. За роки існування греко-римської боротьби суттєвих змін зазнавали правила ведення сутичок, суддівство, з’являлися нові прийоми. 

 

Так, був час, коли пасивна боротьба не каралася, і борці нерідко закінчували багатохвилинні сутички, так і не провівши жодного прийому. За теперішніми правилами, таких борців знімають зі сутички за пасивність на перших же хвилинах.

Цікаво, що перші міжнародні змагання проводилися без обмеження часу. Так, російський борець Мартін Клейн боровся з фінським борцем А. Асикайненом на Олімпійських іграх 1912 р. в Стокгольмі протягом 10 годин 15 хвилин! Переміг тоді М. Клейн.

 

 

З розвитком класичної боротьби в Європі утворилося безліч борцівських шкіл. Кожна з них мала свої погляди на боротьбу, свої традиції. Звідси й виникали різні правила. Якщо ж влаштовувалися зустрічі представників різних «шкіл», доводилося обговорювати перед поєдинками порядок проведення боротьби. Зрозуміло, що такі попередні переговори ускладнювали організацію змагань, викликали непорозуміння та конфлікти.

Три французьких спеціаліста з боротьби Дублиєр, Рігаль і Кристоль (Doublier, Rigal, Christol) взяли на себе обов"язок створити єдині правила боротьби. Всі наступні змагання стали проходити на основі вироблених ними правил.

Створений у 1896 р. Міжнародний олімпійський комітет боротьби прийняв ці правила і затвердив їх для суддівства змагань з боротьби на I Олімпійських іграх сучасності.

Подальші зміни йшли за такими напрямами:

1. Збільшення кількості вагових категорій.

Перші змагання з боротьби проводилися без урахування ваги учасників. Так, чемпіонати Європи 1898, 1902, 1903, 1904, 1905 рр. проводилися без поділу на вагові категорії. Природно, що перевагу мали борці великої ваги, які перемагали своїх більш легких суперників за рахунок сили.

Нарешті, на чемпіонаті Європи в 1906 р. в Гаазі були введені три вагові категорії, в 1909 р. у Мальме – чотири, у 1912 р. в Будапешті – п"ять, у 1924 р. в Нейнкирхене – сім і т. д.

З часом кількість вагових категорій зросла до восьми (у 1948 р.), потім до дев"яти (у 1962 р.) і, нарешті, до десяти (у 1968 р.). При такому розподілы спортсмени будь-якої ваги можуть тренуватися і змагатися з рівними по вазі суперниками.

 

 

На фото -  «Кидок століття». 6 вересня 1972 року. Вільфрід Дітріх (близько 110 кілограмів) кидає Кріса Тейлора (близько 200 кілограмів). До 1988 року вага спортсменів-важковаговиків ніяк не обмежувалася. 

 

2. Скорочення часу сутички.

Ще на зорі розвитку сучасної боротьби, коли час сутички був необмеженим, охочих дивитися багатогодинні поєдинки пасивно налаштованих борців ставало все менше і менше. ФІЛА прийняла відповідні заходи. З 1924 р. сутичка з класичної боротьби була обмежена 20 хв. (10 хв. боротьби в стійці, потім по 3 хв. у змінному партері і 4 хв. знову в стійці). У вільній боротьбі тривалість сутички становила 15 хв. (6-3/3-3).

У 1956 р. тривалість сутички в обох видах боротьби була скорочена до 12 хв. (6-2/2-2). З 1961 р. боротьба в партері за жеребом була скасована. Сутичка стала тривати 10 хв. з хвилинною перервою після 5 хв. боротьби. Остання редакція правил скоротила сутичку до 9 хв. Вона стала складатися з трьох періодів боротьби по 3 хв. кожний і двох інтервалів відпочинку між ними.

 

Всі ці скорочення часу сутички були здійснені з однією метою – зробити боротьбу більш емоційно насиченою і видовищною.

3. Зміна форми килима.

Застосовуваний раніше чотирикутний килим розміром 10