Під час перебування в Іранському центрі боротьби, а українська команда мешкала в цьому центрі, кожного ранку ми зустрічали цікавого чоловіка, який одним із перших – із променями сонця, приходив до борцівського залу, вмощувався зручненько на стільчику і уважно спостерігав за тим, що відбувалося на килимі та довкола.
Він дивився, як розминалися гості турніру, про щось говорив з іранцями, мабуть цікавився чи багато учасників завітало до Тегерану і з яких країн, і, чесно скажу, з відкритою симпатією ставився до нас. З ним віталися місцеві борці, здавалося його знав кожен спортсмен і тренер, і нам було цікаво, ким є цей сивий дідусь.
Під час змагань підійшов до нього, та за допомогою одного із іранських вболівальників, що знав англійську, познайомився з Алі Делолбаші. Цьому шанованому чоловікові 83 роки. Боротьбою він почав займатися в далекому 1943 році. Вже на початку 50-х став призером країни з вільної боротьби. Тренувався і дружив з легендарним борцем – Голамрезою Тахті. Бюст борця стоїть на вході до тренувального залу і він є в Ірані національним героєм. Про Тахті, пан Алі сказав коротко – Тахті був великою людиною! Причому не тільки як унікальний, талановитий борець, що багато разів ставав чемпіоном світу та призером Олімпійських Ігор, а насамперед, як скромний, порядний чоловік. Він допомагав і особисто ініціював акцію на збір коштів постраждалим від страшного землетрусу 1962 року, а після перемоги над Анатолієм Албулою, який мав титул чемпіона світу, Тахті помітив, як засмутилися мама Анатолія, підійшов до неї і сказав: «Мені шкода, що так сталося. Ваш син великий борець!» Розчулена жінка його поцілувала. Для сучасних іранських борців Тахті і сьогодні є прикладом справжнього спортсмена. Хоча з дня його трагічної загибелі минуло майже 50 років.
В Ірані не прийнято грати «клоунаду» на килимі. Іранці не люблять брудних, прихованих прийомів. Підступних, хитрих борців іранці не поважають. Для самого Алі Делолбаші боротьба – це краса, це сильні, надійні друзі, це – мир і найбільша втіха. На думку пана Алі боротьба має виховувати не тільки видатних переможців, а в першу чергу – чесних, вихованих, добрих, відкритих людей, які люблять свою справу, працюють на користь Держави, шанують свій народ…
автор: Олександр Пастухов