Олегу Корвату 80 років!

27 серпня виповнилося 80-років легендарному борцю – 5-тиразовому чемпіону СРСР з класичної боротьби серед сільських спортсменів, 9-разовому чемпіону України з класичної і чемпіону України (1965рік, Львів) з вільної боротьби, п’ятиразовому чемпіону Міжнародних турнірів в Чехії, Угорщині, Німеччині, МСМК, неординарному, жорсткому, вимогливому, але справедливому наставнику – Заслуженому тренерові Радянського Союзу, Заслуженому тренерові України, людині, яка 20!!! років очолювала збірну команду України, людині, якого борці, за справедливе, принципове відношення до себе, любили й шанували, як рідного отця – Олегу Костянтиновичу Корвату. …Ми зустрілися з унікальним спеціалістом та досвідченим тренером в його будинку під Києвом. Сьогодні Олег Костянтинович разом із своєю вірною подругою і коханою дружиною – Тамарою Федорівною, з якою вони разом понад 50-ть років, живе у Фастові. Корват був емоційним наставником – переживав за кожного борця. В нього не виходило жити наполовину. Бути і тренером, і жити для себе. Він жив роботою! Боротьбою! Можливо сім’я від цього потерпала. Постійні збори, змагання, роз’їзди. Не встигаю чи не наважуюсь спитати про це в дружини тренера. Але бачу, що в сім’ї Корватів завжди панував патріархат! Бачу, як невтомно опікується чоловіком Тамара Федорівна, як допомагає справлятися з недугою (через хвилювання, нерви та одвічні стреси в Олега Корвата в 93 році стався інсульт) , як швиденько намагається дістати нагороди, переглянути в якому році чоловіка було нагороджено почесною грамотою Верховної Ради чи уточнити коли саме за трудовою книжкою він розпочав свою тренерську діяльність. Відчувається як вона любить і пишається своїм чоловіком! Так і повинно бути в нормальних сім’ях! Чоловік, щоб рід його не запав, як пише Святе Письмо, має завжди брати на себе відповідальність за рідних, бути головою сім’ї! Корват завжди був і залишається лідером! І в сім’ї, і в роботі! Жив перемогами українських класиків! 24 години на добу, як зауважила Тамара Федорівна, думав про збірну – своїх хлопців. Всі вони стали і є для нього рідними. А хіба борці не відчувають коли їх люблять? Борці, як ніхто твідчувають фальш. Корват був фанатично одержимий боротьбою і віддавався тренерській справі на 150 відсотків.  В 92-му році на Олімпійських Іграх в Барселоні у складі збірної команди СНД у ваговій категорії до 90 килограм мав виступати українець – Вячеслав Олійник. Олійник став першим на Чемпіонаті СНД в Ростові-на-Дону в 92-му році, впевнено здобувши перемогу над росіянином Георгієм Когуашвілі. Під час підготовчих зборів перед Олімпіадою в Барселоні, що проходили на Олімпійській базі в Алушті, згадує Олег Костянтинович, Вячеслав Олійник в контрольній сутичці знову впевнено здолав росіянина. Колишній суперник нашого ювіляра, дворазовий Олімпійський чемпіон - Валерій Рязанцев, в якого, до речі, Олег Корват перемагав на Спартакіаді СРСР, з яким в 1992 році колишні суперники, а нині колеги- тренери жили в Алушті в одному номері, запевнив наставника української збірної, що у складі об’єднаної команди до Іспінії поїде Олійник. В ситуацію втрутився Михайло Маміашвілі. Корват випадково помітив з вікна, як керманич росіян про щось суворо говорив з Валерієм Рязанцевим. А ввечері Корвату повідомили, що за рішенням тренерської ради на Олімпіаді боротиметься не Олійник, а Когуашвілі. Олійник є найкращим в Європі! Він – об’єктивно є сильнішим! Для Ковата це був удар! Михайло Маміашвілі ніколи не відстоював інтересів рідної України, зауважив Олег Костянтинович. «Завжди дивувався, - говорить мій співрозмовник, - як можна так не шанувати свою землю.» Для Корвата це було незрозуміло, бо для України він робив все – аби наші чоловіки перемагали! Московські друзі поза очі, називали його націоналістом бо Корват не кланявся Москві, а все робив заради перемог українських борців! В Барселоні Когуашвілі здобув «бронзу». Чемпіоном у вазі до 90 кг. став німець Майк Булльманн. Хто знає, яким би був результат, якби на Олімпіаді-92 боровся Олійник. «Слава був тоді у відмінній формі», - говорить один з патріархів української боротьби. Для Вячеслава Олійника це був не менший стрес, ніж для наставника української збірної. Великих зусиль коштувало Олегу Костянтиновичу заспокоїти Олійника, допомогти йому пережити нестерпний біль, вивести із стану тієї страшенної депресії, аби він не залишив великий спорт. Москва хотіла цинічно зламати непідвладного, неординарного, надзвичайно обдарованого борця з Маріуполя. Хіба ж тільки його?! Скільки довелося «воювати» Корвату з московськими «колегами» важко уявити! Але він завжди захищав і відстоював інтереси своєї команди! З 1977 року Корват очолив українську збірну. Такі борці, як Олександр Колчинський, розумів тренер, народжуються раз на 1000 років. Олег Костянтинович дуже любив Аліка. Олександр був начитаним, веселим, кмітливим хлопцем із почуттям гумору і мав неймовірні здібності від Бога. Але Олександр був великою дитиною і його постійно потрібно було контролювати. Він міг порушити режим. Одного разу в Конча-Заспі він почав бешкетувати, голосно жартувати і Валерій Лобоновський набрав міністра молоді та спорту Михайла Макаровича Боку і повідомив, що Колчинський під шафе дурно впливає на футболістів. «Що будемо робити?» - звернувся до Корвата міністр. «Дайте йому «Волгу», - сказав Корват. – Він стане Олімпійським чемпіоном. (На цей момент О. Колчинський вже став чемпіоном Олімійських Ігор в Монреалі, 1976р.). Міністр викликав до себе Вячеслава Бєлковського, який займався розподілом автівок. Підняли відомості. «То ж Колчинському два місяці тому виділили «Жигулі»? «Не влазить він в цю машину, - пояснив Корват. – Йому «Волгу» треба дати. Колчинський стане Олімпійським чемпіоном. Корвату вірили. Колчинський отримав «Волгу». Щоправда кожного ранку день-у-день Олег Костянтинович, їхав з Лук’янівки на Лівий берег аби проконтролювати доброго, непередбачуваного, унікального важковаговика.  Олег Костянтинович вже після того, як Олександр Колчинський вдруге стане чемпіоном Олімпіади в Москві, знову допоможе йому отримати «Волгу». Він допомагав борцям не тільки з машинами, а й з квартирами. За свою практику Олег Костянтинович підготував дуже багато видатних борців і всі вони залишаються вдячними й зберігають в душі про свого учителя тільки приємні спогади. Дякуючи Корвату хлопці стали видатними борцями, знайшли себе в дорослому житті! Серед учнів Олега Корвата – МСМК Микола Олексійович Машковський, МСМК – чемпіон СРСР, переможець Міжнародного турніру пам’яті Піддубного – Дмитро Задверняк, Чемпіон СРСР, Чемпіон України – Микола Церковний, Срібний призер Чемпіонату СРСР – Олександр Карлов, Чемпіон СРСР – Павло Чижаєв, Чемпіон світу серед молоді, призер Чемпіонату СРСР – Анатолій Кравченко, чемпіон світу серед молоді – Михайло Ткачук, чемпіон Європи – Віктор Кузьмін, чемпіон України та СРСР – Драугяліс Гедіанінас.
В 1976 році за вагомий внесок у розвиток спорту в Україні Олега Корвата було нагороджено Почесною грамотою Верховної Ради України. А згодом наш герой за розвиток боротьби на планеті, на Чемпіонаті світу серед молоді, що проходив в Одесі, отримав Міжнародний Орден «FILA»
Першим тренером Олега Костянтиновича був талановитий наставник і просто прекрасна людина – Борис Абрамович Юдицький. Саме в Сільгоспакадемії, куди Олег Корват вступив у 1954 році, він і розпочав займатися класичною боротьбою. Вже в 57-му він став переможцем Києва серед ВУЗів, і в цьому ж розі виграв Чемпіонат України серед ВУЗів в Харкові.
В 1959 році Олег Корват став чемпіоном України у Львові у вазі до 67 килограм. Вже в 1963 році легендарна збірна України: Сергій Рибалко (52), Владлен Тростянський (57), Юрій Григорьєв (62), Олег Корват (67), Олександр Корсаков (78), Богданас Рімостас (87) та Іван Богдан (97+) здобуде перше командне місце на першості СРСР.
P.S. Сьогодні вночі, разом з президентом ФГРБУ Олегом Миколайовичем Кравченко, ми повернулися з Чемпіонату світу, що пройшов у Франції. Зранку почав редагувати привітання шанованому ювіляру! Хотілося б уточнити деякі моменти, але додзвонитися в цей День до Олега Костянтиновича не вдалося. Гадаю, найближчим часом, разом з Валерієм Кукліновим ми, обов’язково, навідаємося до Тренера з великої літери! Дуже хочется уточнити в нього чимало цікавих моментів...
А сьогодні, від імені АСБУ, ФГРБУ, всіх борців, колег, учнів, друзів ми щиро вітаємо Олега Костянтиновича з Ювілеєм! Бажаємо міцності духу, бадьорості, а головне - побільше дзвінків від борців! Спілкування з борціями - найкраща терапія для нашого мужнього ГЕРОЯ! 
ХРАНИ ВАС ГОСПОДЬ, ДОРОГИЙ, ОЛЕГ КОСТЯНТИНОВИЧ! МНОГАЯ ЛІТА! Автор: Олександр Пастухов