_pictogram.svg.png)
Сьогодні виповнюється 40 днів, як від нас пішов справжній чоловік, борець, друг, татко, людина з великим серцем - Валерій Куклінов.
Валерій Куклінов є майстром спорту СРСР з класичної боротьби, учнем видатного тренера В‘ячеслава Миколайовича Жменька, дворазовим чемпіоном Радянського Союзу.
20 років поспіль Валерій Миколайович Куклінов, за підтримки друзів, скромно, без пафосу, проводив Відкритий турнір присвячений пам‘яті дворазового Олімпійського чемпіона, свого друга - Олександра Колчинського.
Він любив життя, друзів. Все робив для своєї дружини та дітей. Вчив, що в житті головне - сім‘я. Завжди казав, завдання чоловіка, батька дбати про дітей. Страшний гріх піддатися спокусам, залишити родину, забути дітей.
До Бога Валерія Куклінова привела цілителька з Мордовії бабця Шура, яка сьогодні мешкає неподалік Маріуполя. Бабу Шуру, яка повертала до життя багатьох невиліковно хворих людей, яким відмовляли лікарі, з великою шаною зустрічають в Києво-Печерській Лаврі. Баба Шура спасла тисячі людей. Молитвами ця жінка, який сьогодні 96 років, витягує хворих з того світу. За прогнозами людей в білих халатах Куклінову залишалося жити не більше 6-7 років. Дізнавшись про суворий недуг Валерій перебрався до хатинки цілительки і жив у неї 7-м років. Через молитву і піст подужав смерть. Він спав у сусідній кімнаті і міг говорити з бабцею, задавати питання, які його хвилювали.
Дякуючи спілкуванню з мудрою знахаркою, Валерій зрозумів, що не все в цьому житті залежить від нас! Він збагнув, що над нами є Бог! Валерій почав відкривати для себе, що хвороби Господь посилає людям аби випробувати їх. Баба Шура пояснила йому, що тільки Бог знає, скільки людина має прожити. Потрібно вірити і молитися! Каятися в гріхах. Намагатися не грішити. Куклінов молився, серцем прийняв Господа, терпляче долав хворобу. Дякуючи незламному внутрішньому стрижню він 20!!! років боровся з невиліковною хворобою. Валерій був не з тих хто легко здається! За ним були діти і він, як справжній отець, мусив їх підняти. На нього не мали впливу зовнішні речі. Він з недовірою ставився до принад цього світу. Найбільше цінував в людях щирість. Не любив показухи. Завжди старався бути собою. Ми ніколи не дізнаємось, як йому було боляче коли починалися приступи і через що йому довелося пройти.
Валерій молився, вірив, надіявся і почав вчитися у жінки, що мала Дар від Бога.
Валерій Куклінов навчився правити спини і сам поступово став допомагати людям - піднімати важких, які мали проблеми з хребтом. До нього на Оболонь, так само, як до його Наставниці, почали їхати болящі.
Валерій з усіх монастирів завжди привозив святі ікони. Перед початком лікування читав молитви і просив благословіння у священиків. Навчений бабою Шурою, скептично ставився до вироків лікарів. Покладався тільки на волю Господа.
Валерій Куклінов щороку відвідував православні Святині. Їздив по святим місцям. Особливо шанував святих Серафима Саровського та Іоана Кранштадського. Глибоко вірив, що Господь все бачить і за всі свої вчинки кожна людина триматиме відповідь на Суді. Ти можеш обманути себе, але Бога ніколи! І саме тому, якщо ти Божий чоловік, маєш казати правду!
Саме Валерій Миколайович Куклінов познайомив мене 10 років тому з отцем Ігнасієм (майстром спорту з класичної боротьби), який в скиту в Безрадичах, благословив на творчість прославляти Бога та боротьбу, чим сьогодні займаюсь.
Однак найбільшим захопленням в житті Валерія Куклінова залишалась боротьба.
Саме боротьба навчила його терпіти! Боротися! Не здаватись! Із сором’язливого пухлячка перетворила на борця із характером. Подарувала вірних друзів! Він уважно слідкував за виступами українських борців, щиро переживав за майбутнє вітчизняної боротьби. Завжди казав, що українці повинні перемагати! Не раз згадував Олега Костянтиновича Корвата, великого тренера, який намагався бути чесним по відношенню до борців.
Ми записали з Валерієм Миколайовичем єдине відео - відверту розмову, в якій він наважився вголос підняти тему, яка хвилювала не тільки його, але про яку більшість борців воліла не говорити.
Куклінов не боявся говорити правду. Тільки не кажіть, що в кожного вона своя. Правда завжди одна! Інтереси, звісно, можуть бути різними. В планах з Валерієм було створити ще ряд відео і сьогодні неймовірно прикро знати, що цього вже ніколи не станеться. Хоча маю ідею записати відео з його друзями. Він шанував Іллю Давидовича Кравця, Виталія Блюміна.
Щиро дякую долі, за знайомство з цією неординарною людиною. Куклінов був непростим, але справжнім! Справжнім чоловіком і другом!
Валерій Миколайович допоміг мені створити сім‘ю! Стати батьком! Якось зателефонував і сказав, що першою в мене буде доня. А я мріяв, про сина. Молився в Чорногорії святому Василію Острожському, який допомагає в цих питаннях. Яким же було моє здивування, коли за півроку до народження дитини Валерій несподівано набрав і сказав: «Знаєш, схоже буде пацан». Як же я зрадів... Врешті, так і сталося.
Куклінов - особистість. Людина, яка мала свої принципи. Жила за власними правилами. Дружив із тими, хто не ламався. Вчора на Совському цвинтарі пересвідчився, як багато сильних, достойних чоловіків підтримують Кодекс честі Куклінова.
Я дуже люблю і шаную цього великана! Висловлюю співчуття люблячій дружині Інзі та дітям Миколаю та Валерії!
Валерчик, ми тебе дуже любимо і завжди будемо пам‘ятати!
Під час турніру пам‘яті Леонідна Гайріяна, видатний борець Микола Мошковський, який з величезною повагою ставився до Валерія Куклінова, у розмові зауважив: ми ще організуємо турнір його пам‘яті!
Будемо сподіватися ця думка справдиться! Поможи нам, Боже!
ВІЧНАЯ ПАМ‘ЯТЬ ДОБРОМУ БОГАТИРЮ! БОРЦЮ З ВЕЛИКИМ СЕРЦЕМ!
Автор: Олександр Пастухов
