_pictogram.svg.png)
28 квітня святкував свій день народження видатний борець греко-римського стилю у суперважкій категорії Петро Коток.
Донині є справжньою спортивною легендою відомий у Європі і світі борець греко-римського стилю наш земляк директор ДЮСШ «Колос» П. В. Коток. Про це переконливо свідчать його високі титули і нагороди - майстер спорту СРСР, заслужений майстер спорту, майстер спорту міжнародного класу, п"ятнадцятиразовий чемпіон України, бронзовий призер чемпіонату світу, срібний призер Європейських першостей, володар Кубка світу і Кубка європейських чемпіонів, переможець багатьох європейських турнірів і, зрештою, четвертий на Олімпіаді у м. Атланті. Хоча - це не повний перелік спортивних досягнень видатного богатиря з Полісся.
Свій шлях у великий спорт Петро Васильович розпочав в селі Тинне сусіднього Сарненського району, де народився і виріс. Змалку хлопець вирізнявся серед своїх однолітків неабиякою силою і своєю потужною поставою. Коли навчався у Сарненському професійно - технічному училищі механізаторів, директор місцевої спортивної школи Володимир Царков запримітив Петра, бо бачив у ньому перспективного борця. Тому й запросив юнака на заняття з греко-римської боротьби. Слід зазначити, що до цього Петро Коток трохи вивчив секрети вільної боротьби.
Під керівництвом Володимира Царкова юний богатир почав наполегливо і впевнено освоювати борцівську майстерність, виступати на різних регіональних змаганнях. Саме тоді й звернув увагу на цього цікавого спортсмена відомий ентузіаст і тренер греко - римської боротьби з Березного, згодом заслужений тренер України Станіслав Коваль. Тож, коли Петро Коток закінчив навчання в училищі, Станіслав запропонував хлопцеві переїхати в Березне, щоб там продовжувати спортивну кар"єру. І хоча в нього були й ніби, заманливіші пропозиції, Петро вибрав наше місто. З цього моменту, власне, й розпочалося нелегке, але впевнене сходження молодого поліського силача на олімп великих перемог. Адже він, талановитий атлет, потрапив під опіку талановитого наставника Станіслава Коваля, який за своє тренерське життя підготував десятки відомих в Україні та за її межами борців.
Для Петра його наставник напрацював спеціальну схему тренувань, які передбачали чималі фізичні навантаження, шліфування ефектних борцівських прийомів, суворе дотримання спортивного режиму та ін. Саме така щоденна наполеглива праця учня і його вчителя почала приносити помітні результати. На початку 1984 року молодого борця помітили на першості республіки ДСТ «Колос», а наступного року Петро Коток досить непогано виступив на VIII сільських спортивних Іграх України.
Плідним і визначальним на успіхи був для молодого борця 1986 рік. Він тоді взяв участь в розіграші Кубка і чемпіонаті України, міжвідомчій республіканській першості, відомому міжнародному турнірі та зональному чемпіонаті СРСР. На всіх цих змаганнях талановитий борець Петро Коток займав призові місця. Це було його чималим досягненням і великим стимулом для майбутніх, ще вагоміших перемог. Йшли роки і під фаховою опікою та турботою Станіслава Коваля Петро завойовував нові спортивні вершини, згодом вийшов на міжнародний рівень представницьких змагань, увійшов у спортивну еліту світу. Зокрема, йому випала велика честь виходити на борцівський килим проти відомого борця багаторазового чемпіона світу та Олімпійських ігор росіянина Олександра Кареліна, який, до речі, не раз ставав на шляху нашого талановитого земляка до здобуття найвищих європейських і світових спортивних нагород.
За час великої і плідної спортивної кар"єри заслуженого майстра спорту П. В. Котка в його активі було багато блискучих і переконливих перемог на чемпіонатах і кубках України та колишнього Союзу, а також Європи і світу. Зокрема, у 1993 році на чемпіонаті Європи Петро, як його дебютант, посідає друге призове місце у своїй ваговій категорії, поступившись у фіналі лише всесвітньовідомому Олександру Кареліну. Тоді ж йому було присвоєно звання майстра спорту міжнародного класу, а його тренерові Станіславу Ковалю - заслуженого тренера України.
У 1994 році в складі Національно збірної Петро Коток успішно виступив на Кубку світу, що проходив в Угорщині, де він виграв головну нагороду, там же у складі маріупольського клубу «Гелікон» виграв Кубок Європейських чемпіонів.
У квітні 1984 року Петро Коток, як і сотні інших шанувальників греко - римської боротьби, переніс гіркоту непоправної втрати - раптово пішов із життя його улюблений тренер С. І. Коваль, про якого він нині щиро каже:
- Я тоді був дуже засмучений, бо так рано пішла з життя людина, яка так багато зробила для моєї успішної спортивної кар"єри. Адже Станіслав Іванович для мене був і тренером, і товаришем, і батьком, тому я щасливий, що на своєму життєвому шляху зустрів таку чудову людину.
Після кончини С. І. Коваля з Петром Котком займався нині заслужений тренер України, М. М. Іванчук.
А у 1996 році Петро Коток здійснив мрію Станіслава Івановича взяв участь у фіналі Олімпіади, що проходила в американському м. Атланта. Там випали нелегкі випробування на долю нашого талановитого земляка. Адже у його вазі виступало 27 відомих борців, але, незважаючи на це, Петро виявив справжній бійцівський характер і з семи поєдинків п"ять виграв.
На жаль, через суб"єктивні причини наш видатний спортсмен не зміг завоювати заслуженого призового місця. Ось що пише про ті драматичні події український письменник березнівчанин Борис Боровець у своїй повісті - спогаді «Фанат, або Хроніка одного життя»: «Далася взнаки і певна необ"єктивність суддів - в сутичці з американцем ні за що зарахували тому два бали, допомігши таким чином йому здобути перемогу. Ще драматичніша ситуація виникла в поєдинку Петра Котка з молдаванином Сергієм Мурейком, якого до того на європейській першості наш земляк впевнено переміг. Змазавши тіло якоюсь речовиною, молдаванин щоразу вислизав з рук Петра, - не даючи йому змоги міцно вхопити суперника за руки чи тулуб. Судді на таку «хитрість» уваги не звертали і в підсумку олімпійську бронзу з рахунком 1:0 здобув Мурейко.
Хоча, відверто кажучи, четверте місце на світовій Олімпіаді - це безперечний успіх нашого земляка, який до цього своїми високими досягненнями на борцівському килимі дивував Європу і світ. П"ятнадцять років тому, після завершення своєї спортивної кар"єри, П. В. Коток, який у свій час закінчив фізкультурно-спортивний факультет Рівненського міжнародного економіко - гуманітарного університету, почав працювати директором ЗОГ ДЮСШ «Колос». Одне слово, разом зі своїми колегами-тренерами усі ці роки наполегливо виховує нову спортивну зміну.
Окрім своєї професійної діяльності, Петро Васильович бере активну участь у громадському житті - він вже два скликання є депутатом районної ради.
В приватному житті заслужений майстер спорту П. В. Коток має надійні тили. Адже він створив хорошу і дружну сім"ю. Разом з дружиною Марією Йосипівною, з якою у шлюбі вже він близько тридцяти років, народив і виховав двох чудових дітей, які нині радують батьків своїми успіхами. їх донька Анна після закінчення РДГУ викладає іноземну мову у Рівненському економіко - кооперативному коледжі, син Петро навчається в Рівненському медичному коледжі. Діти ж з любов"ю та повагою ставляться до своїх батьків, зокрема, щиро гордяться Петром Васильовичем, який по¬праву став живою спортивною легендою нашого краю і всієї України.
Автор: Павло РАЧОК
Редагував суддя національної категорії Петро Прокопчук
