_pictogram.svg.png)
Народний депутат, чемпіон світу і Європи з греко-римської боротьби Жан Беленюк поговорив з Іриною Козюпою (сайт tribuna.com) про політику, реформу спорту, підготовку до Олімпіади і перехід в MMA.
«Жан», – представляється і тисне руку Беленюк. Вибачається за запізнення – застряг у ліфті на 10 хвилин. Говоримо у його кабінеті в приміщені Комітетів Верховної Ради на 11-му поверсі.
Починає говорити російською, але за кілька хвилин переходить на українську. «Мені вже українською легше спілкуватися на ці теми, ніж російською», – посміхається депутат.
«Якщо я буду розуміти, що зараз мене не чують, то цю владу я також критикуватиму»
– Перед нашим інтерв’ю Верховна Рада ухвалила закон про гральний бізнес у першому читанні. Як ви голосували?
– За. Ви можете подивитися.
– Поясніть на пальцях, що це дасть спорту.
– Буде створений спецфонд. Кошти ітимуть на реалізацію інфраструктурних об’єктів у сфері спорту. Бюджетом на будівництво басейнів передбачено 200 мільйонів гривень, на реконструкцію та будівництво палаців спорту – 150 мільйонів гривень.
Якби ми не прийняли зараз закон про гральний бізнес, то ці програми не були б реалізовані цього року. Це було б неможливо. Пряме фінансування з бюджету йде на добудову біатлонної траси в Івано-Франківській області. А саме ці два напрямки фінансуються через спецфонд.
– Ви не тільки самі готуєтесь до Олімпіади, але й відповідаєте за підготовку всіх українських спортсменів до Ігор в Токіо. Як справи у цьому напрямку?
– Я один із тих людей, які відповідають за це. Роблю все від себе залежне, щоб не вдарити обличчям у багнюку. Це дуже важливо. При минулій владі я часто критикував ті чи інші ініціативи. Зараз хочеться, щоб все було якомога краще.
Наприклад, ситуація, яка склалася з організацією оргкомітету до підготовки на Олімпійські Ігри. Я був на зв’язку практично з усіма міністрами, пояснював наскільки важливо все завчасно зробити, щоб якісно підготувати нашу збірну до виступу на цих змаганнях. Терміни, коли це потрібно було робити, вже давно минули. Люди не розуміли наскільки це важливо. Це престиж нашої країни.
Спорт – одна з небагатьох сфер, де Україна може і повинна показувати високі результати. У нас безліч видатних спортсменів. На жаль, в економічному та інших планах ми можемо лише антирейтинги очолювати. Коли я був в Африці, то там не всі знали, що таке Україна. А коли починаєш розповідати про легендарного футболіста Андрія Шевченка чи братів Кличків, то вже більш-менш починають розуміти, про що йде мова.
Наші спортсмени навіть в таких умовах показують видатні результати. А невеличкий поштовх і допомога дозволить їм зробити великий крок уперед. Саме у цьому і полягала моя критика. Якщо я буду розуміти, що зараз мене не чують, то цю владу я також критикуватиму. Я прийшов відстоювати питання спорту, всі про це знають.
– Які у вас тоді були головні питання до влади?
– Мої претензії завжди були пов’язані з тим, що спортсменам приділяють мало уваги.
Наприклад, покращення житлових умов для спортсменів. У нас є такі спортсмени, як Дмитро Підручний. Минулого року він став чемпіоном світу з біатлону. Це перша медаль незалежної України серед чоловіків. А нещодавно у нього народилася друга дитина. Але призові, які він отримав за цю перемогу, не дають йому змоги покращити свої житлові умови. Його сім’я, яка вже складається з 4 осіб, живе у невеличкій квартирі батьків. Це не дуже правильно. Тим паче, що він чемпіон світу.
Зі свого боку також намагаюся допомогти, щоб вирішити це питання. Взагалі, у нас безліч спортсменів, які потребують допомоги і реально довели, що вони гідні покращення своїх житлових умов. Хоча б вже дали окрему квартиру тим людям, які здобули історичну медаль у своїй кар’єрі, щоб вони могли жити у нормальних умовах і готуватися до змагань.
Ще я критикував владу, коли утричі відбулася девальвація нашої національної грошової одиниці, а спортивні стипендії залишилися на рівні 5 гривень за долар. У такій ситуації потрібно провести індексацію. Все спортивне харчування, екіпіровка та інші речі, які необхідні спортсменам, прив’язані до курсу долара. Якщо гривня знецінюється, то важко в таких умовах готуватися до змагань. Цей фактор теж мав велике значення. Я постійно про це говорив.
– Вдалося вирішити цю проблему?
– З цього року все буде по-іншому. Президент вже підписав указ про нову тарифікацію стипендій. Якщо раніше олімпійський чемпіон умовно два роки отримував 15 тисяч гривень, то зараз стипендію прив’язали до прожиткового мінімума. Сума зростатиме разом із ним. Наразі вона становить близько 32 тисяч гривень кожного місяця. Спортсмен, який показав результат в Олімпійських іграх, протягом двох років отримає відповідну винагороду.
На Олімпіаді переважно представлені ті види спорту, які не є елітними. Наприклад, для тенісу – це не основні змагання. А спортсмени у таких дисциплінах, як боротьба, плавання, гімнастика, любительський бокс не зароблять мільйони на рік. Для них збільшення стипендій є дуже суттєвим.
Взяти того ж Олега Верняєва. Ми знаємо, які у нього були травми. Він лікувався в Ізраїлі за свій рахунок. Ніхто ж не знає, які будуть наслідки після завершення кар’єри.
Якщо так розібратися, то у нас лише за Олімпійські ігри реально хороші призові. Олімпійський чемпіон отримає 125 тисяч доларів. А чемпіон світу – 100 тисяч гривень. Різниця дуже суттєва. Як людина, яка перемагала на чемпіонаті світу, я розумію, що на таких турнірах навіть фізично складніше виграти – там більше учасників. На наступних Олімпійських іграх в нас буде 16 борців, а на чемпіонаті світу було під 50 спортсменів. Там потрібно пройти набагато більше сутичок, щоб дістатися до фіналу і боротися за чемпіонське звання.
Я постійно критикував владу, тому що хотів, щоб нас почули. Вважаю, що зараз у мене непогана комунікація з усіма спортсменами. Завдяки тому, що мене знають, люди, які мають владу у нашій державі, йдуть на поступки. І частіше лояльніше ставляться до вимог спортсменів. Вони розуміють, що спорт – це та сфера у політиці, з якої ти нічого не візьмеш. Звісно, можна, якщо задатися таким питанням. Але зважаючи на те, що я сам є суб’єктом спортивної діяльності і готуюся до змагань, то вони розуміють, що це дуже важливо.
«Кажуть: «Ти ж став депутатом, виріши нам цю проблему. Ми розуміємо, що це не твоє, але ми більше нікого не знаємо»
– Багато хто вважає, що вас запросили у партію «Слуга народу», тому що ви відомий спортсмен.
– Я 20 років працював на свій авторитет. Не хочу, щоб мене використовували у своїх цілях, виконувати роль весільного генерала. Якщо я вже погодився на цю роботу, то для мене важливо бути ефективним. Не хочу, щоб люди, які сподіваються на позитивні зміни, потім говорили, що я нічого не робив і навіщо взагалі туди пішов.
Розумію, що це нова для мене сфера діяльності. Але не святі горшки ліплять. Це як з вивченням іноземної мови. Якщо людину занурити в англомовне середовище, то вона швидше вивчить мову. Те саме можу сказати про себе. Я добре вчився у школі, у мене дві вищі освіти. Тобто, я не просто людина, яка не здатна двох слів зв’язати.
Я повністю занурююся у проблематику. Дуже допомагає моя команда. Вона у мене невеличка, але дуже згуртована і боєздатна. Ми намагаємося робити все від нас залежне, але не все у наших силах. Коли я ще був просто спортсменом, то думав, що депутати чи міністр клацанням пальців виконують всі ініціативи. Просто потрібно захотіти і наступного дня все буде реалізовано. А зараз я розумію, що це далеко не так. Для невеличкого кроку вперед потрібно виконати величезний об’єм роботи.
Коли я читаю якісь не дуже конструктивні коментарі, то я просто згадую себе, і не відповідаю.
– Що у ваших силах?
– Головне – це законотворча діяльність. Наприкінці минулого року у мене був зареєстрований законопроект. Він стосується пришвидшення процедури тендерних закупівель. Це потрібно, щоб за спрощеною процедурою придбати весь необхідний інвентар та обладнання для підготовки наших спортсменів до участі у літніх Олімпійських та Паралімпійських іграх 2020 року в Токіо. Це дасть змогу зекономити час.
Наприклад, гімнастам потрібен новий килим. На Іграх змагання будуть проходити не на стандартних килимах, а на змінених. Якщо гімнаст тренуватиметься на звичайних килимах, а потім поїде виступати на інших, то це може завадити йому показати свій найкращий результат.
Для греблі потрібні човни, велосипедисту – хороший велосипед, в інших спортсменів свої потреби. З борцями все просто – килим у нас звичайний, трико синтетичне. Ми вийшли і боремося. А для спортсменів, які сильно залежать від обладнання – це принципові речі. І цей законопроект саме про це.
Надсилаємо багато звернень та запитів, провели два круглих столи, на яких сумарно були присутні більше 250 людей. Один стіл у нас був з представниками всіх федерацій. Вони розповіли про свої ініціативи і бачення розвитку українського спорту. Всю цю інформацію ми систематизуємо у нашій команді, а потім відправляємо рекомендації до Кабміну. Другий круглий стіл стосувався освіти у сфері спорту. Теж були залучені професіонали з цієї області.
У нас постійно проходять засідання нашого комітету, де ми вирішуємо багато поточних питань. У нас невеликий комітет, адже він нікому не цікавий – це не бюджет чи фінанси. Але всі люди, яких справді турбує тема спорту і молоді, працюють у цьому напрямку.
– Якими поточними питаннями доводиться займатися?
– Комусь премію не виділили чи не нарахували стипендію, а на такі виплати спортсмен має право відповідно до законодавства, у когось прорвало трубу у залі ДЮСШ. Такі питання ми вирішуємо по дзвінку відповідальній особі, щоб вона звернула увагу на таку проблему, і вона дійсно була вирішена. Але бувають такі ситуації, коли десь у селі на Західній Україні немає м’ячів чи зносився спортивний інвентар. Я теж все це розумію, але у нас зараз децентралізація і не все у моїх силах вирішити. Втім, навіть такі звернення ми приймаємо і намагаємось допомогти.
Я той спортсмен, якого майже всі знають, тому і йдуть до мене. Кажуть: «Ти ж став депутатом, виріши нам цю проблему. Ми розуміємо, що це не твоє, але ми більше не знаємо, до кого звертатися. Ти – свій, з нашої спортивної сфери, ми за тебе вболівали на змаганнях, допоможи». В силу своїх можливостей намагаємося вирішити ці питання.
– Відчуваєте, що фактично стали головним представником спортсменів у владі?
– Я б не сказав, що головним. Але справді багато людей покладають на мене свої надії. Це відчувається, як і тягар відповідальності за це.
«Сказав Зеленському: «У мене Олімпіада. Це моя мрія». Він відповів, що буде можливість підготуватися»
– Ви вже говорили, що Зеленський запросив вас у свою партію. Але чому ви погодилися піти в політику, коли попереду у вас Олімпіада?
– Я те саме і Зеленському сказав: «У мене Олімпіада. Це моя мрія». Він відповів, що буде можливість підготуватися. Я ж не припинив тренуватися. Після засідання поїду в зал.
Полюбляю активний спосіб життя. Мені важко, коли я нічого не роблю, потрібно весь час бути залученим до якихось процесів. Коли я просто займався спортом, то відчував, що можу бути ще десь корисним, а натомість простоював. Зараз у мене таких відчуттів немає. Розумію, що залучений навіть більше, ніж на 100%.
Не можу сказати, наскільки це добре для мене. Розумію, що якщо це не дасть мені змогу показати в Олімпійських іграх той результат, який я хочу, то буду себе за це картати. Але це життя. Ніхто не знає, як буде.
– Плануєте брати участь в якихось турнірах до Олімпіади?
– Так – мінімум один, а максимум – два. Але думаю, що одного турніру мені вистачить. Перед минулою Олімпіадою я ще ставав чемпіоном Європи. Друге своє Євро я виграв в олімпійській рік у 2016 році. Але цього року чемпіонат дуже рано проходить – буквально в 10 числах лютого. Ми з тренером вирішили пропустити ці змагання, адже пройде багато часу до Олімпіади. Нам потрібен турнір, який проходить наприкінці весни, можливо у травні.
– Не прикро пропускати чемпіонат Європи?
– Авжеж шкода. Тим більше, якщо ти знаєш, що міг би там гідно показати себе. Але наразі я вже не в тому віці, коли я можу провести багато змагань на високому рівні за рік. Особливо, коли попереду Олімпіада. Якби це був просто чемпіонат світу, то я б виступав. Але в цей рік ми повністю хочемо зосередитися на підготовці до Олімпіади.
А враховуючи, що у мене є деякі проблеми з травмами і не хочеться їх посилювати, то потрібно тактично все правильно вибудовувати. Тому доводиться зараз чимось жертвувати.
– На фіналі чемпіонату світу ви виступали із затейпованим плечем. Зараз вас щось турбує?
– Спортсмени постійно зіштовхуються з різними проблемами. Інколи хронічні травми навіть гірші за переломи. Ти зламав ногу чи руку, два тижні походив у гіпсі і знову набираєш форму. А хронічні травми можуть турбувати дуже довго. Інколи потрібно робити важкі операції, щоб повністю відновитися. А операція – це така річ, яка один раз проходить добре, а іншого разу не так успішно. В одного все швидко загоюється, а в іншого довше.
Зараз мене нічого не турбує, але краще максимально вберегти себе від можливих проблем перед найважливішим стартом. Є етап безпосереднього виступу на змаганнях, а є ще період підготовки. Там робота також йде на високих обертах. Це дуже вразливий час у контексті травм. Багато спортсменів травмуються саме в цей період.
– Уявіть, що в один день у вас серйозний турнір і дуже важливе голосування у Раді. Ваші дії?
– А навіщо мені уявляти таку ситуацію? Олімпіада пройде у серпні, коли у нас будуть депутатські канікули. А проміжний турнір – це не серйозні змагання. Знаючи свій графік, я можу просто підібрати той тиждень, коли у нас не буде пленарних засідань.
Коли ти вже у цій сфері, то розумієш, як тобі краще планувати свій час і свої спортивні активності. Це ж не так, що в мене кожного тижня важливі змагання і кожного дня потрібно знаходитися у Верховній Раді. Якби справді була така ситуація, то я б наразі не погоджувався йти в політику.
– Ви б віддали свою карточку для голосування колегам?
– Знаєте, які у нас зараз штрафні санкції за таке? Здається, від 60 до 85 тисяч гривень за неособисте голосування. Ніхто на це не піде. З тими депутатами, з якими я спілкуюся, ми навіть таке не обговорюємо. На жаль, у нас були прецеденти, але після цього у нашій фракції подібне не повторювалося. Дуже жорстко покарали тих депутатів. Здається, вони віддали свою заробітну плату.
«Спочатку Мінфін порізав все – грошей немає і робіть, що хочете. Але їх вдалося переконати»
– Після Олімпіади плануєте завершити кар’єру?
– Напевне, що так. Я така людина, яка не хоче говорити наперед. Коли буде остаточне рішення, тоді я повідомлю. Спортсмени постійно роблять таку помилку – спочатку говорять, що йдуть, потім повертаються, знову ідуть. Люди тоді нічого не можуть зрозуміти.
В будь-якому разі мені не вдасться просто піти зі спорту. Людина, яка 20 років активно займалася професійним спортом, не може залишити його за один день. Адже тоді вже за рік будуть відчутні негативні наслідки – біль у суглобах і таке інше. Потрібно постійно підтримувати себе у формі.
Мій тренер Володимир Шацьких старший від мене на 10 років. Він завершив кар’єру у 2012 році, але досі тренується і перебуває у хорошій формі. Коли я намагаюся з ним боротися, то дякую Господу Богу, що він завершив кар’єру, бо я б у нього не виграв зараз. У нього навіть зараз феноменальна техніка і функціональна підготовка.
– Ми побачимо вас в ММА?
– Всі дуже сильно чекають мене там. Дав обіцянку, що буду намагатися показати себе у цьому виді спорту. Дуже багато борців переходять в ММА, але виникають питання наскільки це ефективно і доречно.
Поки мені до октагону дуже далеко. Головне – це поставити правильний удар, мати хоч якесь уявлення, як правильно поводити себе саме в боях. Боротьба і ММА – це зовсім різні види спорту. Не хочеться, щоб перший же вихід в октагон, зруйнував все враження від попередньої кар’єри. Тому треба добре підготуватися. Якщо я побачу в себе потенціал, зрозумію, що у мене справді може щось вийти, то чому ні?
Здається, ще не було депутатів, які ставали чемпіонами світу в ММА. Депутати-чемпіони світу з греко-римської боротьби були.
– Бачила вас на турнірі WWFC в Києві. Глядачі на трибунах реагували: «О, депутат пішов».
– Ви ж знаєте, що я людина, яку легше впізнати в нашому соціумі, ніж інших. Правда, раніше говорили: «Борець пішов». Зараз вже говорять, що депутат. Хто більше стежить за спортом, той більше акцентує увагу на моїй спортивній діяльності, а хто більше цікавиться політичним життям нашої країни, то знає, що я депутат.
– Складається враження, що вам дійсно подобається займатися політикою.
– Я ходив на бюджетний комітет і доводив колегам, що потрібно виділити кошти на побудову інфраструктурних об’єктів в нашій країні. Спочатку Мінфін порізав все – грошей немає і робіть, що хочете. Але їх вдалося переконати. Це також робота всього нашого комітету. Одна справа, коли ніхто не приходить на засідання до бюджетного комітету. Люди сприймають це так: ніхто не прийшов, значить їм нічого не потрібно.
Ще треба розуміти, що таке бюджетний комітет. Це не те місце, куди ти прийшов і вирішив все за 5 хвилин. Це величезна кількість депутатів, у кожного якісь свої питання. І якщо засідання мало розпочатися о третій, то ми його чомусь розпочинаємо о шостій, бо хтось з кимось з’ясовував стосунки. І коли ти весь цей час прочекав, а потім домігся свого, то розумієш, що не просто так тут знаходишся.
Всі спортсмени, які чогось досягли, мають характер і знають, що їм потрібно. Тільки таким чином можна досягти якихось результатів. Якщо просто сидіти і дивитися, то нічого не відбудеться.
– Зеленський – найкращий президент України для вас?
– Відповідь на це питання ми можемо дати після завершення його терміну. Зараз рано про це говорити. Але я вірю в нього і його бажання покращити ситуацію в країні. Саме тому я знаходжуся в його команді.
– Чому на адресу Зеленського та його команди так багато хейту?
– Це все політична боротьба. З активним розвитком соцмереж з’явилось багато ботів чи сторінок, які просто розганяють ці настрої. Десь є конструктивні зауваження, десь не дуже. До кожної ситуації потрібно підходити окремо. В адрес минулого президента хейту було не менше. Така місія президента витримувати цей негатив. Також це такий психологічний тиск, а інколи і маніпуляція суспільною свідомістю.
– Як часто спілкуєтесь з президентом?
– Він знає мене особисто. Якщо потрібно вирішити якісь питання по спорту і він на місці, то мені з ним зустрітися нічого не вартує. Я домовляюся, приходжу, розповідаю про ситуацію і яким чином він може допомогти.
Раніше він часто публікував якісь свої спортивні ініціативи. Зараз у нього менше часу, але це було дуже добре. Якщо президент показує, що він у гарній формі, займається спортом, плаває, бігає, то люди це бачать. Тим більше у нього 10 мільйонів підписників в Інстаграм.
Зараз взагалі модно займатися спортом, бути здоровими, успішними і з активною громадською позицією. У нас дуже класна і прогресивна молодь. В мене це викликає позитивні емоції і оптимістичні прогнози на наше майбутнє. Пам’ятаю своє дитинство і молодих людей, які постійно ходили з цигаркою в роті і займалися незрозуміло чим. Зараз ситуація кардинально змінюється.
– Як ви ставитеся до підвищення зарплати депутатам?
– А воно прогнозується? Знаю, що підняли на 3 тисячі гривень, тому що виріс прожитковий мінімум. А так, той фейк про 100 тисяч гривень, на жаль чи на щастя, не підтвердився.
– У вас чотири стаціонарних телефони в кабінеті. Хто вам телефонує по них?
– Ще ніхто ніколи мені не телефонував. Я одного разу набирав Державну казначейську службу, коли були проблеми з фінансуванням. Це закритий зв’язок, який дозволяє говорити начебно без прослуховування. Не знаю, наскільки це правда, але кажуть, що начебто так.
«Коли мама дізналася вартість одного заняття з тенісу, сказала: «Будеш займатися греко-римською боротьбою»
– Якою має бути реформа спорту в Україні?
– Було б краще, якби міністерство спорту було окремо. На публічній зустрічі президента України з керівником уряду Олексієм Гончаруком було озвучено питання щодо важливості переформатування окремих міністерств, в тому числі Міністерства культури, молоді та спорту. Підтримую рішення президента, враховуючи важливість підтримки сфери спорту, особливо напередодні Олімпійських ігор в Токіо.
Поки я не бачу якихось прогресивних звершень по реформі. Це дуже дискусійне питання, яким має бути спорт. У багатьох людей радянський підхід до цього питання. Вони вважають, що спорт має бути абсолютно безкоштовним. Багато спілкуюся з людьми, які мають таку позицію. Тоді я уточнюю, який саме спорт? Він теж буває різним.
Як може кінний спорт бути безкоштовним? Це елітний вид спорту. Так люди не живуть, як деякі коні, на яких їздять на змаганнях.
Нещодавно в Конча-Заспі спілкувався з жінкою: «Зробіть так, щоб спорт був безкоштовним». Відповів: «Так ви йдіть на греко-римську боротьбу. Це дешевий вид спорту». А вона хоче, щоб її дитина займалася великим тенісом. Пояснюю, що це неможливо, адже це елітний вид спорту.
Коли я був маленьким, моя мама теж хотіла, щоб я займався великим тенісом. Всі адекватні батьки хочуть тільки найкращого для своїх дітей. Але коли вона дізналася вартість одного заняття, то сказала мені: «Будеш займатися греко-римською боротьбою». Я пішов у цю секцію. Деякі наші поїздки на змагання, коли я був маленьким, коштували 30 гривень. Ми їздили по чорнобильських пільгах, щоб зекономити кошти. А на турнірах намагалися себе показати.
– Чи реально організувати безкоштовний спорт в наших умовах?
– Ні. Це просто утопія. Якщо взяти бачення нашого нового міністерства, то вони декларують підхід, який був у Сингапурі та Великобританії. Акцент йде на масовий спорт, а спорт високих досягнень – це вже вершина айсберга. Ми будемо максимально сприяти, щоб у них все вийшло, і будемо узгоджувати всі законотворчі ініціативи.
У міністерстві хочуть максимальної ефективності від клубів та дитячо-юнацьких спортивних шкіл, щоб діти займалися продуктивно. Я сам добре знаю, що у нас ще радянський підхід в ДЮСШ. У списках набагато більше людей, ніж насправді займаються. Тобто багато мертвих душ, за яких тренер отримує гроші. І різними маніпуляціями просить людей, які вже давно не займаються спортом, просто прийти на зважування, щоб їх зареєстрували на змаганнях. Це дасть тренеру можливість ще на рік вписати таких людей у свою групу. А у міністерстві планують всю цю історію оцифрувати. В нас же зараз країна в смартфоні.
Тобто все має стати прозоро. І гроші йтимуть за дитиною. Чим кращі умови тренер зможе запропонувати і чим більше дітей зацікавити займатися саме цим видом спорту, тим вищою буде його заробітна плата. Тренери самі мають бути зацікавлені, щоб у них зал був у належному стані, нормальний підхід до тренувального процесу і результативність їх спортсменів.
– Бізнесмен Юрій Сапронов, який був меценатом Еліни Світоліної, в інтерв’ю Tribuna.com говорив, що роль міністерства – це створити інфраструктуру та фінансувати державні ДЮСШ. Всім іншим мають займатися меценати і спонсори.
– Меценатство – це така справа, що сьогодні все добре, а завтра щось не так з бізнесом, і ти вже не можеш допомагати. Еліні Світоліній дуже пощастило у цьому плані.
У нашому комітеті буде розглядатися закон про меценатство. Будемо дивитися і аналізувати його. Це дуже класна історія, коли бізнес має преференції для своєї роботи, а частину він може самостійно спрямовувати на якісь сфери спортивного життя або якийсь відсоток віддавати на спорт загалом.
В якомусь сенсі спорт дуже сильно відображає економічне становище країни. У нас можна на пальцях двох рук перерахувати спортсменів, яких залучають до якихось класних спонсорських програм чи контрактів. Половина з цих спортсменів погоджуються на співпрацю за копійки чи просто за якийсь бартер.
Дали машину поїздити, а ти її прорекламуй. Не знаю, щоб такі випадки були в країнах Західного світу. Там якщо тобі дають машину, то вона вже твоя. Ти можеш користуватися нею 2-3 роки, в залежності від умов контракту.
А у нас бізнес і спонсори знають скрутне становище наших спортсменів і просто використовують їх у своїх цілях: «Покатайся на машині, але за це висітимеш на бордах». А це різні речі. Якщо ти використовуєш обличчя спортсмена, який є зіркою у своїй дисципліні, то і підхід має бути таким, щоб йому теж було цікаво. І це у стосунку до топових спортсменів. В США атлет може виграти змагання на рівні країни – і з ним вже починають працювати спонсори.
Зараз дуже класна тенденція з соціальними мережами, які дозволяють спортсменам розвивати свої сторінки і залучати спонсорів, рекламуючи спортивне харчування, бренд одягу. Ця історія теж дозволяє заробити якусь копійку. Ті спортсмени, які вчасно це зрозуміли, зараз мають змогу цим користуватися. Це недооцінена тема.
– В Україні є багато крутих спортсменів, але вони справді не вміють розвивати свій бренд – не спілкуються з пресою, малоактивні у соцмережах, але скаржаться, що держава не виділяє їм кошти. Чому так відбувається?
– Або вони не розуміють, що втрачають від цього, або це залежить від людини. Можливо, комусь комфортніше, коли вони не в центрі уваги. Інакше це може зашкодити їм при підготовці до змагань. Не всі люблять увагу. Знаю це по своїй матері, яка нікому не дає інтерв’ю. Для неї це страшний сон.
Для мене інтерв’ю – це нормальна річ, я цим постійно займаюся. Наразі відчую себе, як риба у воді. А декому це дуже важко дається. У звичайному житті людина нормально спілкується, а коли підходить журналіст з камерою, то таке враження, що цій людині три роки. Вважаю, що з практикою це проходить. Спочатку я теж не міг нормально давати інтерв’ю.
Скажу, що в США немає таких великих призових за Олімпіаду. Але це для них не головне. Після золотої медалі до тебе вже стоїть цілий ряд спонсорів, які хочуть тебе профінансувати.
Джерело: https://ua.tribuna.com/
Фото: Tribuna.com/Павло Гаркавенко
