Олімпійському чемпіону Івану Богдану - 92!

29 лютого святкує свій день народження один з найбільш вікових олімпійських чемпіонів України Іван Гаврилович Богдан. Чемпіону ігор - 1960 з греко-римської боротьби в суперважкій вазі в цей день виповнюється 92 роки. Якщо говорити точно, Іван Гаврилович на сьогодні - другий найстарший серед українських володарів золота після Ніни Бочарової, гімнастки-чемпіонки ігор-1952, якій у вересні виповниться 96 років.

Іван Богдан вперше вийшов на килим ... 22-річним! Проте вже через два роки виграв Чемпіонат України з греко-римської (тоді-класичної) боротьби. Як же йому вдалося настільки стрімко здолати цей шлях? І як склалося життя Івана Гавриловича до початку занять спортом?

Народився Іван Богдан в селі Дмитро-Білівка, що на Миколаєвщині. З малечку трудився в колгоспі. І їздовим, і в кузні молотом махав, і при тракторах.

- Прийшов час йти в армію. Вже в частині на комісії дув у спірометр. І так приклався, що та штука в ньому і зовсім вилетіла! Почали навколо мене ходити, кликати в спорт. А я - ні в яку! Служу, мовляв, чесно. Ну а що стосується спорту, то батько мій цього хліба не їв і я не хочу… Наближалася Окружна спартакіада. Викликав мене генерал. Розмова звелася до того, що, мовляв, ти - рядовий, а я... Видали форму. Ну а я, що гріха таїти, замість тренувань ходив в кіно...але чемпіоном частини таки став.

З цього часу тренувався у В. Бровченка. У нього, як каже Іван Гаврилович, був нюх на борців і боротьбу. Тоді вже й пішли справжні тренування. На першості Збройних Сил Союзу Богдан став третім. Виконав норматив майстра спорту, що було в ті часи справою вельми нелегкою. Служив і боровся. Закінчив школу тренерів, інститут фізкультури.

Тричі вигравав чемпіонати СРСР, двічі - світові. Але найбільшою вершиною в його житті була, звичайно, Олімпіада. Як же вона скорилася?

Ось як про це розповідає сам Іван Богдан:

- До Риму поїхав чемпіоном світу. Але це було ще більш відповідальне випробування, перевірка на якість. Та що там говорити! Є такі борці, що світові чемпіонати по п"ять разів вигравали, а Олімпіаду - жодного разу... суперників добре знав. Але чи був я сильнішим за них? Ні, просто був трохи розумніший, технічніший, швидший. Та й досвід вже мав. Жереб виявився нелегким. Та й компанія в моїй важкій вазі підібралася дуже і дуже солідна.

Все прорахував: як з ким боротися. Виграш у турка вже гарантував вихід до трійки. І я його поклав. З німцем В. Дітріхом і чехом К. Кубатом зробив нічиї. І зумів здолати шведа Р. Свенссона. Спека стояла неймовірна. І ніяких сил не було йти вперед. Але змусив себе. І поклав таки шведа!

Крім золота-1960, українець виграв два чемпіонати світу (1958 і 1961 років) і тричі чемпіонат СРСР, який за конкурентністю навряд чи поступався Олімпійським іграм.

Хоча радянським спортсменам і заборонялося виступати в якості професіоналів, Богдан все ж примудрявся заробити на боротьбі в цирку. Перший раз запропонували в Петропавловську виступити в 1958 році. Все місто було обклеєне афішами- на арені ж виступатиме чемпіон світу! Спортсмену пообіцяли 500 рублів навіть не за боротьбу, а за коло пошани по арені цирку. За 20 днів виступів Богдан заробив 10 або 15 тисяч рублів. У якійсь газеті просочилася інформація про це, в якості покарання з нього зняли стипендію за два місяці.

Після закінчення кар"єри, а тривала вона до 40 років! - тренував, зокрема олімпійського чемпіона Олександра Колчинського, був начальником футбольної команди, а останні 12 років перед пенсією завідував дитячо-юнацькою спортшколою при училищі імені Богуна в центрі Києва.

Зараз в Миколаєві щорічно проходить Всеукраїнський турнір на призи Івана Богдана. Іван Гавриловтч і досі живе боротьбою, підтримує молодих спортсменів і відвідує змагання.