Боротьба у Середньовіччі

В епоху Середньовіччя боротьба як спорт перестає існувати. У цей період людська сила мала колосальне значення, але в більшості випадків змагання зводилися до збройного бою. Християнство заборонило боротьбу, як частину гладіаторських ігор і язичницьку спадщину, а церковні ієрархи не раз таврували її в своїх проповідях. Так, наприклад, Тертулліан у своїй книзі "Про видовища" писав, що "боротьба — справа диявола", та й Папи Римські в своїх буллах від 1588, 1611 і 1685 років забороняли цей вид єдиноборств.

Але боротьба не втратила свого прикладного значення. Боротьба була спортом народних мас, яким було заборонено займатися збройним і кінним спортом, що був виключно привілеєм вищого класу. Борцівські сутички були поширені також серед селян і городян. Про те, що боротьба в ту пору була популярною в народі забавою, свідчать пам"ятки архітектури та образотворчого мистецтва в різних куточках світу. Наприклад, на барельєфах храму в стародавній столиці Вірменії Ані (XI ст.) зображене свято збору врожаю, невід"ємною частиною якого були сутички борців в звіриних шкурах. Багато згадок про боротьбу можна знайти в літературних джерелах, - наприклад – в скандинавській "Сазі про Гріттіра", головний герой якої без зброї протистоїть противникам, озброєним мечами. За допомогою борцівських прийомів Гріттір обеззброює ворогів і, заволодівши їх зброєю, вбиває.

Достовірно відомо з хронік і літописів те, що на всіх ярмарках серед маси розваг були і змагання з боротьби, в яких виступали особливі професійні силачі, які зазвичай відрізнялися колосальним зростанням і розмірами тіла, і викликали бажаючих з населення помірятися з ними силами. Відомо також і те, що в Західній Європі тоді існувало два стилі боротьби: один - з підніжками, киданням через голову і ударами головою; інший - чисто силовий, що нагадує російську боротьбу в обхват і частково сучасну греко-римську, але тільки в її силових прийомах. Переможеним вважався кинутий на землю.

Рукопашний бій з прийомами боротьби існував в Англії ще до норманського вторгнення. З XII століття відомі так звані «корнуельська боротьба» і «нортумберлендська боротьба». Правда, всупереч назвам це не була боротьба в чистому вигляді, оскільки містила в своєму арсеналі не тільки борцівську техніку, а й ударну. Надалі боротьба оформилася в самостійний вид спорту і стала розвиватися в Англії паралельно з боксом.

Один з перших навчальних посібників "Мистецтво боротьби", написаний Фабіаном Фон Ауерсвальдом, вийшов у 1539 році. Основний зміст книги - рекомендації з вироблення захисних навичок, які можна було застосувати «в разі необхідності». Крім того, знаменитий художник тієї епохи Альбрехт Дюрер залишив потомству замальовки не багато, не мало, як 119 пар борців в найрізноманітніших прийомах.

В епоху Середньовіччя зародилися і багато національних видів боротьби.