Життя після спорту

Що робити після спорту? Чому так багато спортсменів не знаходять себе і зникають в нікуди? Що може зробити батько,щоб його дитину не спіткала така доля? Про це та інше - в цій статті.

Що робити після спорту? Чому так багато спортсменів не знаходять себе і зникають в нікуди? Що може зробити батько,щоб його дитину не спіткала така доля? Про це та інше - в цій статті.

Чи є життя без спорту?

Професійні спортсмени, особливо успішні, як правило, обласкані славою і грошима. І це справедливо. Адже свій трудовий і дорослий шлях вони починають набагато раніше однолітків. Звичайна дитина до 12-13 років грає в іграшки, потім вступає в пору перших побачень, тусовок, вечірок, чергуючи все це з навчанням в школі та Інституті. І лише десь до 21-22 років влаштовується на свою першу роботу. У спортсменів все інакше. Вже приблизно в 7-річному віці вони починають осягати обрану професію. І протягом усього спортивного життя змушені відмовлятися від іграшок, нічних гулянок, вечірок і від багато чого іншого.

Саме тому спортсмену, який досяг, наприклад, 35-річного віку, здається, що він живе на світі дуже довго. У той час як "звичайний" 35-річний чоловік щиро вважає, що у нього "все тільки починається". І в якійсь мірі це правда. Якщо спортсмен до 35 років домігся всього і вже завершує кар"єру, то його одноліток приблизно в цьому віці отримує своє перше призначення на посаду керівника, нарешті починає гідно заробляти, приймати рішення, по-справжньому самореалізовуватися. Психологія цих двох людей абсолютно різна, як і ставлення до світу, оточуючих людей, самого соебе.

Друге життя після спорту

Закінчення кар"єри для спортсмена - це завершення першого життя і початок другого. Перше життя, наповнене тренуваннями, працею, змаганнями, нагородами, перемогами і поразками, відходить у минуле. Спортсмен, можливо, і хоче продовжити кар"єру, але прекрасно розуміє, що вже не може змагатися з молодими суперниками. Перше "спортивне" життя, як і здоров"я, поступово йдуть.

І на зміну йому приходить друге життя. Зовсім інше, позбавлена змагань, ідеального самопочуття, уважної опіки (з боку масажистів, лікарів, тренерів і т.д.). І цей факт теж відрізняє спортсменів від "простих смертних". У них і правда два життя, тоді як у переважної більшості людей всього лише одне. Цей перехід від спортивного життя до неспортивного життя рідко проходить безболісно. Дуже часто спортсмени впадають в депресію, не знаходять собі місця, кидаються з крайності в крайність. Починаються розлучення з дружинами, психози, алкоголізм. Рідкісному спортсмену посміхається удача продовжити жити так само цікаво, як і в спортивні роки: посісти високу посаду в спортивному керівництві, стати чиновником високого рангу і так далі. Як правило, вони залишаються не при справах. На роботу ніхто не кличе. Будемо чесні: життя після завершення кар"єри у більшості спортсменів складається не дуже добре. Але так буває не завжди.

Неспортивне щастя

В якому ж випадку спортсмен і після завершення кар"єри продовжує цікаве, насичене життя, повне відкриттів і емоцій? Очевидно, коли фізичні таланти не поступаються місцем талантам особистісним: інтелекту, дієвості, широті кругозору. Вся справа у внутрішньоособистісному розвитку людини. Якщо спортсмен всебічно розвинений, по ходу спортивної кар"єри його цікавить не тільки спорт, але і величезна кількість аспектів життя (від космосу до столярної майстерності), можна бути впевненими в тому, що і після відходу зі спорту він буде по-справжньому насолоджуватися своїм життям. Як ви вже напевно зрозуміли, це саме ваше завдання, дорогі батьки. Розвиток особистості починається з самого дитинства. І чим більше ментального ви вкладете в свою дитину, тим більше в ній залишиться на все життя. Ні в якому разі не дозволяйте дитині, і вже тим більше собі, зосередитися тільки на чомусь одному - на спорті. Розвивайте своє чадо. Їздите з ним на риболовлю, ходіть за грибами, подорожуйте, відвідуйте театри, музеї, розгадуйте кросворди, вирішуйте задачки... дитина — як губка. Вона може увібрати стільки різнопланової інформації, скільки ви (дорослий) вже давно вбирати розучилися. Ні в якому разі не рівняйте свої можливості з можливостями дитини! Те, що непідвладне вам, йому точно під силу. Пам"ятайте про це.

Єдиний спосіб уникнути забуття після закінчення спортивної кар"єри — це отримати різнобічний розвиток в дитинстві, який стане базисом зростання цікавої особистості. Тільки багатий внутрішній світ людини дозволить їй після "першого життя" з тим же задоволенням, інтересом і щастям почати друге.

Джерело: https://www.instagram.com/rebenokvsporte/