_pictogram.svg.png)
Сьогодні в Тячеві, після трьох днів боротьби з KOVID-19, на 73-му році пішов із життя видатний наставник, фундатор боротьби Тячівщині, старший тренер Тячівської районної ДЮСШ, Майстер спорту з греко-римської та вільної боротьби, Заслужений працівник фізичної культури і спорту України, Почесний громадянин м. Тячів – Йосип Юрійович Болдижар.
Народився Йосип Юрійович Болдижар 16 березня 1948 року, в смт Вишково Хустського району Закарпатської області. Греко-римською боротьбою розпочав займатися під час навчання в Ужгородському художньому училищі. Фізичному вихованню майбутніх митців в училищі, як згадував Йосип Юрійович приділялося не менше уваги ніж їхньому творчому зростанню. Першим наставником студента-художника, став засновник боротьби товариства «Спартак» - Ілля Маркович. Йосип Болдижар з перших тренувань закохався в чоловічий вид спорту. В подальшому вдосконалював техніку під керівництвом молодого спеціаліста, ленінградця, Майстра спорту СРСР Анатолія Жукова, який був спаринг-партнером Олімпійського чемпіона Анатолія Рощина. Вже через два роки Йосип Болдижар став чемпіоном Закарпатської області серед чоловіків і протягом десятиліття входив до складу обласної збірної.
Тренерську кар’єру розпочав під час служби в армії в 1969 році. А в 1973 році, в Тячеві на громадських засадах організував секцію з греко-римської боротьби при ФСТ «Колос». Перший рік заняття проводилися на чотирьох матах. Однак коли вихованці Йосипа Юрійовича на обласних змаганнях вибороли призове місце, його було запрошено на посаду штатного тренера. За вісім років роботи в «Колосі» зумів залучити до занять боротьби сотні юнаків. З того часу авангардом збірної області були саме тячівці. У 1982 році очолив обласну ФГРБ.
На початку 90-х років наш невтомний ентузіаст коли спортивні секції почали закриватися, зумів відкрити в приміщенні колишньої синагоги спортивний спеціалізований борцівський зал, де займалися діти з усього району. За час тренерської діяльності Йосип Юрійович Болдижар зумів підготувати 25 Майстрів спорту, учасників та призерів обласних, Всеукраїнських, Європейських та світових змагань. Серед його вихованців Віктор Горюнов, Олексій Петро, Олександр Ерди, Віктор Ковач, Василь Варга, Василь Ковернюк, брати Євген та Максим Мягкі, Руслан Ісрафілов, Олександр Павлюк, Євген Уваренко, Богдан Ковернюк, Юрій Лупан.
Все своє життя Йосип Юрійович присвятив боротьбі та дітям. Він завжди переживав за долю дітей і майбутнє боротьби Закарпатського краю. У вільний час Йосип Юрійович брався за пензлі і писав неймовірно живі картини, де відтворював Тячів, гори, місцеві краєвиди, знаходячи розраду для душі.
Йосип Юрійович був надзвичайно обдарованою, інтелігентною та мудрою людиною. І безумовно мав педагогічний дар! Йосип Юрійович був батьком для своїх учнів! Він мав приємний тембр та чітку вимову! Його хотілося слухати! Він завжди говорив по суті! Як художник помічав головне! Йосип Юрійович вмів настільки зрозуміло й доступно пояснити дітям суть завдання, що вони чули, розуміли і сумлінно відтворювали все що він намагався їм пояснити. Своєю харизмою та самовідданим служінням покликанню Йосип Юрійович просто зачаровував дітей боротьбою! Все інше ставало для них другорядним та малозначимим.
Йосип Юрійович завжди наголошував, що боротьба є вищою за матеріальні амбіції. Боротьба – явище сакральне. Вона має духовні витоки! Як картини народжуються в серці, так і боротьба має небесне коріння. Вся борцівська Україна буде сумувати за Вами, дорогий Майстре. Але і в Вічності Ви будете творити красиву, безсмертну поезію вищої стихії якій присвятили своє життя!
Царство Небесне світлій людині!
