_pictogram.svg.png)
16 грудня 2021 року виповнюється 131 рік від дня народження другого борця в історії греко-римської боротьби Запорізького краю Сави Федоровича ГУРСЬКОГО.
Сава Гурський народився в селі Новоолександрівка (нині село Привітне) Олександрівського повіту Катеринославської губернії в селянській родині. З дитинства Сава пізнав, що таке тяжка праця, вже до десяти років батько віддав його в місто в підмайстри. Він працював в Олександрівських майстернях дзеркальником і шевцем, хлібопеком і кондитером, а десь років з п"ятнадцяти-шістнадцяти шефство над ним взяв старший брат Федір, який вже став на той час професійним борцем.
Сава, як і старший брат Федір був дуже сильний, правда міць і справжня сила прийшли до нього набагато пізніше, після багатьох років важких виснажливих тренувань і активних виступів на борцівському килимі і арені цирку, де він виступав з силовими номерами.
На початку своєї спортивної кар"єри, щоб якось відрізнятися від старшого брата, Сава в чемпіонатах оголошувався Гурським-II. Він багато трудиться на килимі, тягнеться за Федором і як губка вбирає в себе все, що бачить в техніці боротьби і методиці тренувань найсильніших борців світу.
Завдяки Федору, Гурського-II періодично запрошують в чемпіонати, де бере участь сам Федір, але Сава поки ще занадто молодий і недосвідчений, старший Гурський по-батьківськи оберігає його від травм, не дозволяючи брати участь в сильних за складом учасників чемпіонатах.
У серпні 1910 року Федір записав у своєму щоденнику: "Тифліс. Погода спекотна. Сьогодні борюся в один вечір в двох місцях, в грузинському дворянському театрі і на міському ринку. Гігант Сава теж сьогодні боровся по Кавказькій боротьбі". Звичайно ж, Федір жартома тут величає Саву гігантом, але вже відчувається його гордість за перші успіхи брата.
1 квітня 1911 року Федір і Савелій Гурські організували свій перший бенефіс. У цирку був повний аншлаг, їх дуже тепло приймала публіка, і крім цього вони отримали на 70 рублів подарунків.
Однак незабаром спортивна кар"єра Сави Гурського несподівано переривається. У 1912 році його призивають на військову службу і зараховують до 12-ї роти Лейб-гвардії Фінляндського полку в Санкт-Петербурзі. Він служить в особистій охороні Його Імператорської Високості, Великого князя Михайла Олександровича. Високий, ставний, красивий Гурський запросто міг би закрутити голову не одній столичній панночці, але... у липні 1914 року почалася Перша Світова Війна. Змінивши мундир гвардійця на сіру шинель солдата Першої світової, Сава Гурський з перших днів війни на передовій. Він служить в кінній розвідці. Лихий, розудалий кавалерист рветься в саме пекло. Його хоробрість не залишається непоміченою, незабаром груди колишнього борця і гвардійця прикрасили георгіївські нагороди. На фронті, і саме в розвідці Саві знадобилося все те, чим він займався на спортивних підмостках: і спритність, і вміння повалити сильнішого, і найголовніше воля і впевненість у своїх силах. Він як би прагнув підкреслити свою повну згоду з Леоном Біллем, який у своїй книзі "боротьба і борці" писав: "боротьба була придумана як засіб, корисний під час війни".
Подвиги борця Сави Гурського на фронті описувалися в популярному журналі "Геркулес". Світова, а потім і громадянська війна перервали потік чемпіонатів французької боротьби. Розруха, голод і зміна панів на товаришів розігнали борців і клоунів, але в 1918 році відбулася спроба створити Всеросійський Союз борців-атлетів-професіоналів під девізом "Один за всіх, всі за одного".
Сава зустрівся з Федором і знову почав займатися фізичними вправами, а незабаром зміцнів настільки, що готовий був повернутися на борцівський килим, який став все частіше і частіше йому снитися ночами. У братів Гурських була одна дуже цікава вправа, яку вони в селі Бухариново (або Кірове, як його назвали пізніше) виконували на подив і радість односельців.
Взявши в руку "пудовик" зі спеціальною ручкою, вони легко по черзі перекидали його через хату Федора. Ця вправа коштувала багатьом господарям проломлених дахів і битих вікон і стін, коли почалися масові спроби повторити силовий трюк Гурських, місцевими пацанами.
Незабаром Сава повернувся в боротьбу і почав активно гастролювати з цирковими чемпіонатами. Додому він з"являвся як червоне сонечко, щоб обійняти дружину і приголубити дочок. В цей час Федір Гурський вже залишив килим і Гурський-II став єдиним представником їх прізвища на борцівській арені.
Справа в тому, що в 1924 році чемпіонати знову відродилися і багато відомих циркових борців повернулися до улюбленої професії. Союзгосцирк або ЦУДЦ, (Центральне управління державних цирків) як він тоді називався, вжив заходів з організації нових чемпіонатів, повернення старих борців і залучення молодих обдарованих спортсменів до занять боротьбою на професійній основі.
Гурський багато гастролює, він дуже популярний, його ім"я на афішах поруч з іменами Івана Піддубного, Василя Яркова, Франка Гуда, Олександра Пустинникова, Османа Абдурахмана та інших відомих борців. Двічі, в 1938 і 1940 роках, він разом з Іваном Піддубним виступає в Запоріжжі. Публіка обожнює його, чемпіонати з його участю привертають величезну кількість глядачів.
Сава Федорович, незважаючи на свою незакінчену освіту, був дуже освіченою людиною. Він напам"ять читав Сергія Єсеніна і Олександра Апухтіна, прекрасно знав твори Дмитра Мережковського, обожнював і добре розбирався в камерній музиці. Дочка Гурського Тамара Саввічна у своїх спогадах про батька пише: "Сам він ні на одному музичному інструменті не грав. Однак музику дуже любив. Нам, сім"ям артистів цирку дозволялося провозити безкоштовно по 16 кг речей на одну людину і 80 кг багажу. Переїжджали ми кожні 1,5-2 місяці. "Вкластися в ці кілограми" було дуже важко, так як за зайву вагу треба було платити додатково зі своєї кишені. Так от, за таких умов ми возили з собою патефон і цілу купу платівок. Пам"ятаю, що це були якісь симфонії, арії з опер. З усього їх розмаїття мені запам"ятався тільки дует з "Запорожця за Дунаєм" у виконанні Івана Паторжинського та Марії Литвиненко-Вольгемут. Батько і нас навчив любити музику, оперу. У кожному місті, де ми зустрічалися з оперною трупою, ми відвідували вистави.. Пізніше, коли" осіли " в Краснодарі з"явився в будинку вже програвач і нові платівки. Поряд з платівками Чайковського з"явилися платівки Клавдії Шульженко, Леоніда Утьосова, Петра Лещенка, Федора Шаляпіна. Батько дуже любив Вертинського. Але в той час його записів не було. Пісні Вертинського він співав по пам"яті".
Перед самою війною, коли Гурський був у чудовій формі і творив на килимі чудеса, він вважався одним з найсильніших борців – професіоналів Союзгосцирка. Не шкодуючи своїх сил, до сьомого поту він удосконалював свою спортивну майстерність, сотні разів відпрацьовуючи свої коронні прийоми, і коли зустрічаючись в сутичках чемпіонатів з Нортоном або Сотниченком, Орленком або Доменним він проводив свої улюблені прийоми публіка вибухала аваціями. Його тимчасові квартири постійно потопали в квітах, принесених численними шанувальниками.
На арені цирку багато борців виступали ще й з силовими номерами. Сава Гурський відзначався незвичайною силою, він виконував силовий атракціон, який вирішувалися виконувати лічені атлети і який свого часу коштував знаменитому борцю і авіатору, чемпіону світу Івану Заїкіну зламаних ребер і ноги. Виступаючи в надії, він пропускав через поміст, що лежить у нього на грудях автомобіль. Вистави проходили при повних аншлагах. Велика Вітчизняна війна застала Гурського на гастролях в Тбілісі, потім чемпіонат переїхав до Баку, а потім в Ташкент. Саме в Ташкенті, під час тренувальної сутички з майстром спорту Володимиром Плясулей Сава отримує серйозну травму-перелом шийного відділу хребта і на дев"ять місяців випадає з ладу. Майже весь 1942 рік він пролежав на витяжці, а потім проходив з гіпсовим коміром. Щоб якось прогодувати сім"ю Сава Федорович звернувся до придбаної в глибокій юності професії взуттєвика. Сава Федорович Шив босоніжки, а дружина і дочка Тамара продавали їх на базарі. На гроші, виручені від продажу зшитих Гурським босоніжок, сім"я не тільки існувала, але і змогла відправити дочку Тамару на навчання в Москву в 1944 році. З цієї пори і до 1953 р. Сава Гурський гастролює вже тільки зі своїми колегами і вірною супутницею життя, дружиною, але без дочок. Йшла війна, час був важкий, холодний і голодний, щоб підтримувати свої сім"ї, та й свої сили потрібні були додаткові заробітки. Багато борців замість тренувань йшли працювати вантажниками, як правило, розраховувалися з ними натуроплатою або як зараз кажуть бартером. Бартер в різних містах був різний, в Іванові розраховувалися - ситцем, в Тулі – тушенкой, в Горькому - горілкою і т.д. у 1945 році артист «Союзгосцирка», учасник трудового фронту Сава Федорович Гурський був нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні».
Автор: Валерій Смирнов
