Формула успіху від Олега Михайлика

Після успішного виступу Владлена Козлюка (85кг) на чемпіонаті світу серед кадетів, захотілося дізнатися  про  чемпіона  більше. Переглянувши уважно  боротьбу одесита в неті, переконався, що має хлопець вдачу. Козлюк, фактично, не віддав жодного бала. Всі перемоги здобув за явною технічною перевагою.  Є у хлопця характер. Тренер чемпіона - Олег Григорович Михайлик, в телефонний розмові порадив зайти на сайт греко-римськоі боротьби Кіровоградськоі  області: "там є інформація про Владика". На моє запитання в чому секрет успіху, тренер відповів просто: "За чотири роки тренувань, Владлен не пропустив жодного заняття". І все. Ось вам і рецепт вдачі. На цьому можна ставити крапку.  Слова безсилі. Праця. Щоденна, наполеглива, серйозна пахота заради здобуття олімпійської ліцензії. Мета є, і головне не зійти з обраного шляху.  Козлюк борець з харктером. На його зосередженому обличчі написано все. Напруга, пошук, воля. В якийсь момент,  під час фінальноі сутички, помітив у міміці  Владлена богатирськи риси.  Характерні важковаговикам. Підборіддя виходить вперед, наче допомагає тілу постійно пресингувати. Обличчя всіма мускулами свідчить  про одне - "все віддам заради перемоги". Упевнено переміг Козлюк литовця Рудюса.  Сильний суперник намагається знайти ключик до українця, але нічого не виходить. Рудюс нервується, не може нав"язати свій хід, і наприкінці першої хвилини Влад блискуче проводить кидок за руку. Якісна "кочерга" з елементами  "закрутки". Козлюк не став докручувати,  вчасно зупинив желоб, і суперник полетів по інерціі як колода, аж п"яти сверкнули. Чотири бали. Я дав би п"ять. Козлюк не кладе. Придержав  і відпустив суперника. Незаперчна перемога. Обнадійливий  старт.  Тим часом   зайшов на сайт боротьби  Кіровоградщини. Окрім новин і привітань, зацікавився матеріалом Заслуженого тренера України - Юрія Григоровича Клюки. Це змістовний, аргументований коментар спеціаліста про ситуацію, що склалася у вітчизняній греко-римській боротьбі. Фактично матеріал досвідченого спеціаліста, став відповіддю на мої роздуми про чемпіонат України  серед чоловіків що пройшов в Запоріжжі. Хочу подякувати Юрію Григоровичу за мудрість та фахові висновки. Суддівство об"єктивно стало біль професійним. Згоден із тим, що суддів треба навчати, проводити з ними семінари,  й фінансово мотивувати. Нові правила,  покращили якість боротьби і зробили її більш видовищною. Це факт. Проблема "зміни", яка може достойно протистояти ветеранам, це теж питання вкрай актуальне для класиків.  Десь ми втрачаємо борців. На якому етапі це відбувається? Саме про перехідну проблему між віковими групами,  мені кваліфіковано розповів тренер Козлюка, Олег Михайлик. Ми ще повернемося до питання педагогіки та навчально-тренувальних особливостей роботи з дітьми. На даний момент, захотілося з"ясувати в чому ще складові успіху Козлюка. Чи може при всій обдарованості, Владлену просто пощастило із жеребом? Адже такі випадки  трапляються. І всі це знають. Однак, Козлюк, на даний момет, єдиний у команді виборов "золото", і це беззаперечний факт.  Кожен на сайті FILA, чи ютюбі, зможе самостійно подивитися боротьбу. В нас інше завдання, зрозуміти "родзинку" борця.  Добре боровся Владлен і з поляком, і німцем, але фінал із  сильним азербайджанським борцем став кульмінаційною крапкою у сумнівах скептиків. До речі, цієї зими, у  лютому, на турнірі пам"яті першого Олімпійського чемпіона Бориса Гуревича (Москва),  нинішні фіналісти  вже зустрічалися. Тоді майже в рівній боротьбі, а хлопці по черзі "відпрацьовували" кидок через груди, перемогу за очками здобув Сослан Фанзієв. Владлену тоді  не пощастило. Цього ж разу, Козлюк не залишив суперникові жодних шансів. Постійно йшов вперед. Підтискав. Шукав положення в хресті. Вже на перших хвилинах, тричі,  блискуче, з амплітудою кинув суперника, щоправда одна спроба виявилася не зовсім вдалою. Фанзієв отримав рятувальний бал, рахунок став: 1-8, що дало змогу  продовжити боротьбу. В другій половині Сослан хоча й намагався переломити хід поєдинку, це йому не вдалося.  Владлен здобув звання чемпіона світу серед кадетів.  Як йому вдалося перемогти й показати найкращий результат серед українських борців? Безперечно, Владислав був одним з фаворитів світової першості. Ще на відбірковому турнірі в Києві, Козлюк безапеляційно заявив про серйозність своїх намірів, коли з прогину поклав на лопатки одесита Владислава Прищепу. Так,  Олег  Михайлик правий - працювати за будь-яких обставин, запорука майбутніх перемог. Однак не пропускати тренувань, по-перше,  нереально,  адже є травми, хвороби; непероборні обставини... Так, працювати щодня важливо, але, як виявляється, для великих перемог, недостатньо. Безумовно, без всяких причин, маючи ціль, треба ретельно пахати. Ще необхідно, і це дуже серйозний психологічий важіль, в усьому довіряти тренеру. Виконувати беззастережно всі його завдання. І цього, як пояснив тренер, буває замало. Борцю потрібно самотужки включати голову.  "Був період,- зізнався Олег Григорович,- коли Владлен, при всіх своїх здібностях і даруваннях   "спав" на килимі. Бореться повільно,  нічого не встигає. Йому вкрай бракувало швидкості.  Потрібно було його розбурхати. Ввімкнути. "Найкращий спосіб підвищити швидкість, - поділився досвідом   Олег Григорович, - максимально розвинути витривалість. Щодня підвищувати силовий бар"єр організму. Коли після тренування, натомлене тіло привчається долати нові навантаження, з часом, (науково доведено),  через регулярне тренування витривалості, швидкість вибурхне автоматично. Але треба поступово, планомірно, педантично  нарощувати стійкість юнацького організму до навантажень. Слід сказати, що чотири місяці перед чемпіонатом, Владлен сумлінно, щодня виконував спеціальні вправи. Це була і "додаткова" робота в хресті, щоб привчити  тіло відчувати положення і вчасно знаходити момент.  Акцент робився на шліфовку кидка через груди із зашагуванням. Коли суперник втрачає координацію, рівновагу, та йому складніше контролювати й  накрити партнера. Це були і звичні  підтягування на турніку.  Здавалося б звичайний турник. Монотонна робота з двадцяти підходів: п"ять підтягувань у кожному." Такі вправи  змушували долати біль, терпіти навантаження, перемагати себе, і дійсно збудили, можна сказати,  виплекали  у  Владлена, рухливість, моторику. Робота на межі підвищила його тонус і загальний ресурс. І фізичний,  і вольовий. Саме робота на межі сил, як він зізнався, дозволила віднайти ключ до генератора внутрішньої енергії. Влад навчився вмикати "швидкість" будь-якої миті. Всі бачили, як він невтомно, рішуче працює руками, тулубом, постійно підключає ноги,  при цьому відчуває ситуацію і невпинно рухається вперед.  "Йому лише сімнадцять  років,- зауважив Олег Григорович. - Він ще росте. Формується.  Попереду на нас очікує серйозна, виважена  робота із видобутку сили. Ми будемо акуратно, як закінчиться період статевого дозрівання, вибудовувати його статуру, тренувати робочі групи м"язів, готувати до фізичних випробувань. "Сьогодні Владу, - наголосив Олег Григорович,- особливо не вистачає сили." Але ми поступово усунемо цей мінус. Силу треба ростити, - додав тренер. За місяць богатирем не станешь. Тут треба запастися терпінням. В цьому питанні  поспішати не можна. Через безмірні навантаження можна нашкодити борцю. Робота на силу включає і правильне харчування, і повноцінний відпочинок, і чітко прописану за календарем  систему тренувань.  "На жаль, - поділився Олег Григорович,- колеги часто забувають, що боротьба, зокрема, греко-римська, це мистецтво. Мистецтво благородне.  Наш стиль боротьби, протягом тисячоліть, зберігає каласичну техніку, і є, по суті, справжнім, чоловічим заняттям. Греко-римський стиль  виключає  заломи, больові та задушливі прийоми. Підніжки, зачепи ногами. Удари головою, ногою, кулаком, ліктем. Всі, так би мовити, "брудні" щтучки. Наша боротьба - це взірець чистої первородноі боротьби. Класика, про це зізнався неодноразовий чемпіон світу з боїв  без правил - Федір Ємельяненко, є найсильнішим видом боротьби. Знаєте куди поїхав Федір після поразки від американця Дена Гендерсона? До Амстердаму, брати уроки в класиків.  ...Деякі тренери так прагнуть результатів та звань, що інколи просто калічать дітей. Не дбають  про іхнє  здоров"я. Шалені навантаження, скидання ваги,  переживання  - викликають у підлітків передчасну алергію до боротьби. Хлопцю лише п"ятнадцять, а  бажання боротися далі в нього нема. Важливо не "надірвати" юнака. Особливо коли дитина ще формується. "В шостому класі,  Владлен відмовився виконувати кидок через себе, - пригадав Олег Григорович.- Уперся,  та й годі. Не буду,  і все. Як примусити? Каже,  боюся. Не можу. Не хочу. В цей час до залу зайшла його мама. Жанна колишня спортсменка, в минулому займалася гандболом. Недовго думав тренер. "Забирай його,"- звернувся до матері. "Йди с залу"- кинув учневі. Той пішов. Надувся, обурився, але забрався. На другий день прийшов до залу, як ні в чому не бувало,  почав тренуватись, сам став в хрест і впевнено виконав кидок через груди. Відчув, як в цю секунду,  від гордості за учня  в Олега Григоровича, навіть голос в слухавці затремтів від хвилювання:"Підійшов до нього, дав "краба" потиснув  руку, і кажу: ти, справжній чоловік! Ти молодець!" Як важливо у вирішальний, переломний момент знайти правильні слова. Може саме тієі миті Владлен повірив у себе?  Подумалось, може з такого щирого, дружнього рукостискання і починається крок до серйозних перемог?  Перед фінальною  сутичкою, щоб мораьно підтримати  учня, Олег Григорович знову знайшов мудрі слова:" - Знаєшь, Владлен,-сказав він, - ти можеш  боротися, як завгодно. Можешь взагалі відмовитися вийти на килим через хворобу, можешь на перших секундах впасти на спину, а можешь - втекти с залу. Медаль у тебе.  Все одно ти призер. Але, погодься, дуже негарно, затягнуто звучить титул - "Козлюк - срібний  призер чемпіонату світу". Багато зайвих слів. І як легко : "Козлюк - чемпіон світу!" Ти будешь чемпіоном." Тренер не помилився.  Олександр Пастухов